Мистецтво бути собою

Великий та загадковий Всесвіт поповнено ще однією маленькою часточкою. Вона рухається, видає якісь дивні звуки, викликає посмішки та захоплені вигуки оточення і ще не знає, що попереду довге життя, а разом з ним – велика та іноді жорстока битва за право залишатися собою. Так-так, саме битва, адже сьогодні, у добу пристосуванства, так важко не піддатися спокусі попливти за течією, яка, можливо, і принесе кудись, проте не зігріє душу, що так прагне чистоти, щирості та відвертості. Саме з такими якостями людина може лишатися тим, ким вона є.

“Хто

може бути самим собою, нехай не буде нічим іншим”, – сказав колись один мудрий лікар. Кому ж, як не лікареві, реставраторові нашого тіла, дово­диться розгадувати таємниці людського єства? Проте одну з них все-таки роз­гадано: людина лише тоді досягає чогось, коли залишається сама собою, коли вона здатна проявити сміливість піти проти всіх, захищаючи свої погляди та переконання.

Зразки такої поведінки демонстрували українські митці від Шевченка і до Стуса. їхнє слово, таке справжнє й природне, проповідувало ідеї добра і спра­ведливості, які дратували сильних світу цього. А де роздратування, там нена­висть і зло.

Зло, яке передчасно забрало життя багатьох, але не примусило зра­дити серце і душу. Саме тому ми сьогодні читаємо твори, написані дбайливо дібраним художнім словом, а між рядками так і чуються щирі думки і почуття.

Вони знову і знову переконують, що залишатися собою треба завжди і в усьому: у стосунках з людьми, у стилі життя, у манері спілкуватися і навіть одягатися. Не злитися з натовпом і врешті-решт не розчинитися в ньому – це, безперечно, справжнє мистецтво, навчаючись якого, треба перш за все якомога глибше пізнати себе. Як казав великий Г. Сковорода, “пізнати свою приро­ду, чого вона шукає, куди веде”.

У вирі життя ми іноді навіть не замислюємося над тим, наскільки важливо зберегти своє неповторне “я”, про яке так захоплено писали шістдесятники і яке ми іноді ховаємо від сторонніх очей, маскуємо за штучними переконаннями. А кожне “я” – це невід’ємна часточка народу й держави в цілому. І від кожно­го з нас залежить її самобутність, неповторність, оригінальність, за якими кра­їну нашу пізнаватимуть у світі.

У світі, де тьмяніє “я”,

Людина зовсім вже не та…

… Тож ти себе мистецтву присвяти

Великому – будь ласка, будь собою!






Відгук про книгу українського письменника.
Мистецтво бути собою