Чим близькі мені моральні ідеали “Нових людей” (по романі Н. Г. Чернишевського “Що робити?”)
Нам близький і дорогий великий російський мислитель і борець за волю народу Микола Гаврилович Чернишевський. Своєї полум’яної, різнобічної теоретической і політичною боротьбою із силами реакції Чернишевський покизал приклад безстрашності, стійкості, патриотизма й революційної последовательности в досягненні поставленої мети. Роман Чернишевського “Що делать?” запам’ятав у своїх идейно-смислових проблемах, жанровій складності й розмаїтості структур многорусловитті історичний рух російського життя й літератури в 1850-е роки.
“Що
Його соціалізм був утопічним, але він правільно вказав на цю їхню
Вони указивают на їхню відмінність від предшественников. Те були “добрі” і “чесні”, ці сталі до того ж сильними й уміющими. Вони вважають, що все створюється працею. Для них ледарі морально неприйнятні. З винятковою повагою вони відносяться до жінки, уважаючи її другом У боротьбі за щастя.
Вони представляють їй повну волю в житті, у виборі друга. Любов для них – піднесене почуття, вільне від егоїзму, від рєбялюбия. Вірі Павлівні любов до Кирсанову допомагає рости духовно, вона говорит, що любов полягає в тому, щоб допомагати піднесенню й підніматися. Кірсанов вірить у міцність дружби, він говорить Лопухову, що віддав би в його руки свою голову без роздуму.
Лопухов у свою чергу “іде зі сцени, щоб не бути на шляху в щастя” Кирсанова, і почуває при цьому, що поступает як шляхетна людина. Сам Чернишевський уважав позитивним тільки того, хто любив інших і заботился про їхнє щастя. Лопухів і Кірсанов – революционери-демократи. Це кращі представители передових людей. Вони просвещают народні маси, сприяють развитію й підвищенню революційної свідомості народу.
Мені дуже близька та “чесність серця”, “порядність” алевих людей, на яку орієнтувався автор. Вона не була придумана, вона реально існувала – це була кристальная моральність революційної демократії. Я вважаю, що головне для людини – це дружба, саме вона помогает стати по-справжньому счастливим людиною. Для мене дуже важливе вміння людини оцінити свої вчинки й зуміти вислухати критику з боку інших. Такі якості властиві “новим людям”, тому що вони знають, що це необходимо для блага інших.
Герої Чернишевського жагуче защищают своє право на самоповагу, що дуже важливо. Ніхто не може вибрати людині життя, воно неї робить сам. Це звучить як закон. Але щоб його зрозуміти, треба ставити перед собою мети й задучи.
Для “нових людей” ціль життя – служіння людям. Я думаю, що благорідніше мети немає. Саме тому так дорогі й близькі мені вони. Такі люди були й будуть “двигунами двигателий”, “зіллю солі землі”. Без таких людей неможливе життя.
Адже вона должна мінятися, перетворювати рік у рік. У наші дні теж є місце алевим людям, які вносять корінні зміни в життя. І щодо цього роман Чернишевського “Що робити?” дуже коштовний у наш час.
Він допомагає викликати революційний підйом у душі людини, прагнення до боротьби на благо суспільства