Творчий твір: Роман Чернишевського “Що робити”

Твір на тему: Еволюція задуму. Проблема жанру. Поява на сторінках “Сучасника” роману Чернишевського, що перебувало тоді в Петропавловской міцності, було подією величезної важливості як у плані суспільно-політичному, так і літературному. На всю Росію пролунало полум’яне слово письменника, що призивав до боротьби за майбутнє соціалістичне суспільство, за нове життя, побудовану на засадах розуму, за справді людські взаємини між людьми, за новий революційний гуманізм. По численних спогадах сучасників відомо, що роман з незвичайною наснагою

був зустрінутий передовою молоддю, що сприйняла його як “одкровення й програму”.

Чернишевський створював свій роман, керуючись тими основними эстетическими принципами, які були сформульовані в його знаменитій дисертації. Однак не можна забувати, що эстетические погляду Чернишевського не залишалися незмінними. Вони уточнювалися в процесі його літературно-критичної діяльності. Досвід безпосередньої роботи над художнім твором, у свою чергу, змусив його переглянути або переосмислити деякі подання, спрощеність або неясність яких він відчув уже не з позицій теоретика, а із крапки дебати практика

У дисертації

Чернишевський неодноразово підкреслював: “Поет у відношенні до своїх осіб майже завжди тільки історик або автор мемуарів”. І в точній відповідності із цим положенням він задумав “Що робити?” зовсім не як роман, а як якийсь переказ подій, що нібито відбувалися в реальній дійсності. Однак у процесі роботи Чернишевський доходить висновку, що в нього є необхідні дані для створення саме художнього твору – роману, а не мемуарного, документального оповідання “з життя” добрих знайомих автора. Через кілька місяців після закінчення “Що робити?” Чернишевський підводив підсумки своїм міркуванням про художню своєрідність першого свого роману: “…Коли я писав “Що робити?”, у мені стала бути думка: дуже може бути, що в мене є деяка сила творчості. Я бачив, що я не зображую своїх знайомих, не копіюю,- що мої особи настільки ж вигадані особи, як особи Гоголя…” . Ці міркування Чернишевського надзвичайно важливі не тільки як автохарактеристика його власного роману. Вони мають і теоретичне значення, допомагаючи, зокрема, судити про певну еволюцію в эстетических поглядах автора. Тепер він усвідомлює художню природу свого добутку, указуючи на творчу фантазію, що виявилася в ньому

Таким чином, для самого Чернишевського “Що робити?” – це роман, повноцінний літературний твір, пов’язане з певними традиціями в росіянці й світовій літературі (Дідро, Монтеск’є, Вольтер, Жорж Санд, Герцен) і полемічно протипоставлене теорії й практиці ворожої эстетической школи. І в самому тексті роману Чернишевський наполегливо затверджує своє розуміння принципів художності. Суперечка із проникливим читачем був необхідний авторові для дискредитації далеких йому эстетических теорій, тому що проникливий читач не просто втілює обивательський світогляд, але належить до табору “чистих эстетиков”, виражає їхні устояні поняття й подання

Роман “Що робити?” полемічний стосовно многим явле-миям сучасного йому російської літератури. У радянській науці вважається встановленим, що він частково був задуманий як своєрідна відповідь на роман Тургенєва “Батьки й діти”. Можна додати, що Чернишевський свідомо відштовхувався й від творчого досвіду Гончарова (який, у свою чергу, не приймав художест венний метод Чернишевського). Мир Гончарова по перевазі статичний, мир Чернишевського, навпроти, динамічний. Відтворення життя в її русі, розвитку прямо випливає з головної особливості роману “Що робити?” – могутності думки

Форми й прийоми психологічного аналізу у романі “Що робити?” також внутрішньо полемічні. Автор і його герої не тільки діють, але насамперед і мислять за законами розуму. Просвітительський раціоналізм здобуває в Чернишевського новий характер, він стає эстетической категорією. Самі складні почуття героїв завжди піддаються раціональному тлумаченню. У них немає ніякого щиросердечного надриву, болісних коливань. Вони мають таке моральне здоров’я, такою життєвою стійкістю, таким оптимізмом, які не зустрічалися дотепер у російській літературі. Ясність і розумність почуттів, пережитих героями “Що робити?”, контрастують із ірраціональністю внутрішнього миру героїв Достоєвського






Наодинці з собою диктант.
Творчий твір: Роман Чернишевського “Що робити”