Автобіографічний роман “Погонич волів”
Эрвин Штриттматтер 1912, один з талантливейших німецьких прозаїків нашого часу, початків писати незадовго до утворення. Він пройшов суворий життєвий шлях, перемінив багато професій: наймитував у поміщиці, працював конюхом, кучерями, пекарем, шофером, кельнером у кафі, сторожем у звіринці й т. д. Потім був солдатом і незадовго до закінчення другої світової війни дезертирував з гітлерівської армії. Після звільнення країни від фашистського панування Штриттматтер одержує посаду в сільському общинному керуванні й стає очевидцем демократичних перетворень
Популярність йому приніс автобіографічний роман “Погонич волів” 1950, у якому письменник розповідає про своє важке дитинство. Уже в цьому добутку він проявляє себе як майстер барвистої реалістичної прози. Зображення німецького села до й після другої світової війни – головна тема творчості Штриттматтера.
В 1954 році він публікує роман “Тинко” – широке соціальне полотно, що малює життя й побут селянства Східної Німеччини в перші післявоєнні роки. Ця книга відразу ж була визнана оригінальним, ярчайшим добутком соціалістичної німецької літератури
Герой
Неустояна свідомість дитини розбурхує несподіване повернення огца з полону. Перебування в Радянському Союзі многому його навчило. Він намагається ввести в господарстві поліпшення, умовляє старого вступити в сільськогосподарське товариство, засноване на засадах взаємодопомоги. Але “самостійний хазяїн” Фарбі воліє користуватися “дружніми послугами” Лисого чорта так називають у селі кулака-багатіючи Кимпеля, що набудовує його проти нової влади. І в цьому конфлікті батька й діда хлопчик скоріше співчуває дідусеві, тому що “дядько солдатів” здається йому чужою людиною
Оповідання ведеться від імені самого героя. Він докладно розповідає про своє життя в будинку діда й про всі зміни в селі Мэрцбах. Демократичні перетворення, що відбуваються на його очах, показаний як складний і суперечливий процес. Вторгнення в життя нових відносин позначається й у великому й у малому. Тинко щиро викладає все, що він бачить, чує й знає, не відокремлюючи головного від другорядного. Незважаючи на свою наївність, цей маленький селянин незвичайно спостережливий і розумний. Веде він себе як дитина, але про багатьох подіях судить як чоловік. Звичайно, у цьому є умовність літературного прийому, але її можна мотивувати тим, що Тинко передає не тільки власні спостереження й не тільки слово своїх однолітків, але й розмови дорослих, що займають у романі чимало сторінок
Всі різнорідні епізоди, побутові сценки, вихоплені з життя діалоги, самі по собі прекрасно, що характеризують персонажів, уливаються в складну сюжетну композицію. На ретельно виписаному соціально-побутовому тлі виступають рельєфні образи діючих осіб – шкільних товаришів Тинко, його діда, бабусі, батька, старої батрачки Шепелявої, сільського блазня, відомого під кличкою Фимпель-Тилимпель, Лисого чорта, учителі Керна, бургомістра й багатьох інших
Сама логіка подій змушує Тинко піти від діда-користолюбця, зблизитися з батьком і його новою сім’єю, узятися за навчання, зацікавитися шкільними справами, вступити в піонерський загін. Разом з почуттям людського достоїнства в ньому пробуджуються нові інтереси. Це викликано не тільки впливом батька, турботливої мачухи, терплячого вчителя Керна й товаришів по школі, але й всіма подіями, що змінили старий життєвий уклад
Тільки Лисому чортові й упертому Фарбі не по дорозі з односільчанами. Вони відокремили себе від усього Мэрцбаха стіною ворожості. Трагічна самітність і смерть Августа Фарбі здобувають у контексті символічне звучання: перемагає новий мир
(1 votes, average: 5,00 out of 5)