Динаміка переродження самостійного народу на покірних волів

Твір за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” вирізняється між усіх творів письменника оригінальністю розробки традиційної теми сільського села. Оповідач у романі – це складне поєднання оповідача, автора твору. На тлі могутнього соціального звучання гуманістичних закликів і революцій розгортається велика трагедія всієї української, колись вільної, нації. Перед читачем постає панорамна картина життя на селі кількох різних соціальних груп: чотирьох

поколінь родин селян Гудзів, Вареників Польських. Таким чином ми можемо простежити процес переродження козацького народу на безпорадних рабів (“волів”). Процес національного зубожіння, моральної деградації правдиво, високохудожню показано у романі. Панас Мирний показав деградацію і народу і в особі пана, який стає бездушним гнобителем і неробою, що стає розбійником.

Українці поступово втрачають свій генетичний код, вироджуються, становляться особами третього сорту. Правдиве показання процесу закріпачення українцями затверджується двома силами: стараннями царського уряду, пасивністю самих селян. Вільні

поселенці села Піски раптом дізнаються, що вони вже кріпаки і власність пана Польського. Він виходець із бідного шляхетського роду дармоїдів і нероб. Пан зміг “пролізти” в якийсь полк, “дотертися” до генерала і отримаїи в подарунок від цариці село Піски. Ми бачимо, як діє господар. Він поступов страшними побоями закріплює свою владу над оторопілими від несподіванки піщанами. А нащадки славних запорозьких козаків похилили голови й тремтять від страху по хатах. З них відкрито насміхаються, дозволяють малим паничам смикати за оселедці. І тільки стара бабуся, в якій ще живе вільний неборний дух предків, мала сміливість заступитися за ображених хлопчиків.

Автор ніби запитує у своїх героїв: чому ж могутня внутрішня сила предків загублена, легко розтрачена і пропита? Що ж вони передадуть у спадок своїм дітям?

Недаремно Панас Мирний порівнює селянську громаду з отарою слухняний овець. І уже не рідкісні вчинки деяких: Максим Гудзь, Іван Вареник. Ми поступово переконуємося, що ціле покоління може пропасти, якщо не докладати сили до відродження своєї гідності. Тому розповідь про пансько-шляхетське ярмо, яке тягарем лежить на долях жителів села Піски, є наче передісторією головних і другорядних персонажів роману.

Закономірним стає показ конфлікту діяльних “пропащих” сил з консервативними, морально зубожілим станом патріархального села пореформеного періоду. Сюжет нагадує сучасну детективну історію низки злочинів, при розкритті причин і наслідків яких показано село Піски, його історія. Майстерно описано життя селян, панів, міщан, чиновників новоутвореного земства. Шляхи, які вибирають кожні з них, інколи виявляються хибними і непередбаченими: зло породжує ще більше зло, кривда обертається бідою для інших. Коли ж там боротися за волю і незалежність?

Типовим пристосуванцем стає ровесник Чіпки Грицько. Автор показує читачеві новонароджений тип українського селянина – це егоїст-накопичувач. Він за своїми дрібновласницькими інтересами не бачить необхідності виборювати собі більше. Він вірить, що покарання москалями селян – це справедливо. Гриць – обмежена людина,, йому не дано зрозуміти свою забитість у ярмо, свою приречність на безправ’я. Такий шлях від сироти-робітника до власника-егоїста, відбувається страшне переродження робітника в здианика, на жаль, типове це сьогодні. Все продається і купується у наш ринковий час. Хоча кріпацтво давно скасоване, але воно триває в нових конфліктах, у нових колізіях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Динаміка переродження самостійного народу на покірних волів