Єсенінський роман у віршах (поема С. Єсеніна “Ганна Снєгіна”)
Поема С. Єсеніна “Ганна Снєгіна” починається і закінчується ліричним акордом – спогадами автора про ранню юність, про “дівчину у білій накидці”. Розвиток сюжет одержує у першій частині поеми: герой повертається у рідні місця після трирічної відсутності. Відбулася Лютнева революція, але війна триває, землі селяни не одержали. Назрівають нові грізні події. Але герой хоче залишитися осторонь від них, відпочити у спілкуванні із природою, згадати юність. Однак події самі вриваються у його життя. Він тільки що прийшов з війни, кинув
Війна мені всю душу з’їла.
За чийсь чужий інтерес
Стріляв я в мені близьке тіло
І грудьми на брата ліз.
Лютий 1917 року сколихнув село. Колишня ворожнеча між жителями села Радово і села Кріуші спалахнула з новою силою. З’явився в Кріушах свій ватажок – Прон Оглоблін. Приїхав з. Пітера колишній односільчанин, герой поеми, зустрінутий земляками і з радістю, і “із цікавістю”. Він тепер “важлива шишка”, столичний поет, але все ж таки “свійський, мужицький, наш”. Від нього чекають відповіді на самі пекучі питання начебто цього: “Скажи,
Йому не хочеться тривожити той легкій, поетичний образ, що залишився від ранніх юнацьких вражень. Так, тепер Ганна Снєгіна – важлива дама, дружина бойового офіцера. Вона сама знаходить поета і майже прямо говорить, що кохає його. Але минулий образ юної дівчини у білому йому миліше, він не хоче поміняти його на випадкову любовну інтригу. В ній немає поезії. Життя ще тісніше зближає поета з місцевими селянами. Він іде з ними до поміщиці Снєгіної просити, щоб вона віддала їм землю без викупу. Але у будинку Снєгіних горе – прийшла звістка про те, що на фронті загинув чоловік Ганни. Конфлікт між поетом і Ганною кінчається розривом. “Він умер… А от ви тут”, – дорікає вона героя свого недовгого роману. Події жовтневих днів знову зіштовхують оповідача з Ганною. Майно поміщиці Снєгіної конфісковано, мірошник привіз колишніх господарок до себе. Остання зустріч не зблизила колишніх закоханих. Ганна повна особистих, любовних переживань, а герой охоплений бурою цивільних подій. Вона просить вибачити її за мимовільні образи, а він думає про переділ поміщицьких земель. Так життя переплело, переплутало особисте і суспільне, роз’єднало цих людей назавжди. Герой умчався в Пітер, Ганна виїхала в далекий і чужий Лондон. Остання частина поеми – це опис суворих часів громадянської війни. І на цьому тлі – два листи. Одне від мірошника з повідомленням про те, що в Кріушах розстріляний Оглоблін Прон. Інший лист – з Лондона, від Ганни Снєгіної.
Його вручив героєві мірошник під час чергового його приїзду на батьківщину. Що ж залишилося від колишніх вражень і переживань? Для тужної на чужині Ганни тепер спогади про колишню любов зливаються зі спогадами про Батьківщину. Любов, Батьківщина, природа – от щирі цінності, здатні зігріти душу людини. Поема “Ганна Снєгіна” написана у віршованій формі, але її особливістю є злиття епічного і ліричного жанрів у єдине нероздільне ціле. У поемі немає наскрізної дії, немає послідовного оповідання про події. Вони дані окремими епізодами, автора цікавлять його власні враження і переживання від зіткнення із цими подіями.
Ліричний герой поеми виступає і як оповідач, і як герой добутку, і як учасник подій передреволюційного і революційного часу. І в цій манері автора, і в самому сюжеті, хоча події відбуваються зовсім іншим часом, є якісь відзвуки пушкінського “Євгенія Онєгіна”. Можливо, ріднить ці добутки жіночий образ і російська душа. Я беру на себе сміливість затверджувати, що “Ганна Снєгіна” – це єсенінський роман у віршах по охопленню подій і багатству образів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)