Аналіз прози Зощенко

Схожі твори:

1. Театр Зощенко Театр Зощенко – це 10 п’єс, 8 одноактних комедій, 2 лібрето, безліч сценок (для сатиричних журналів 20-30-х рр. “Бузотер”, “Смехач”, “Бегемот” – під різними псевдонімами), мініатюри для естради. Він писав для театру й про театр. Так чи інакше, конкретний аналіз не обходиться без залучення рамки ігрових театральних категорій: терміни “клоунада речей”, “особа й маска” – […]...
2. Гумор і сатира М. Зощенко Навряд чи найдеться людина, що не читав жодного твору Михайла Зощенко. В 20-30 роках він активно співробітничав у сатиричних журналах (“Бегемот”, “Смехач”, “Пушка”, “Ревізор” і інші). І вже тоді за ним затвердилася репутація прославленого сатирика Продовжуючи аналіз зощенковских традицій у літературі й мистецтві, не можна не звернутися до творчості Володимира Висоцького (у його піснях перспективний […]...
3. Анализ прозы Зощенко Правда, попытки Зощенко писать по-новому были поняты не сразу. Один из первых рассказов Зощенко принес в журнал “Современник”, редактором которого был поэт М. Кузмин. Рассказ принят не был. “Ваши рассказы очень талантливы,- говорит Кузмин… – Но согласитесь сами – это немножко шарж. – Это не шарж,- говорю я. – Ну, взять хотя бы язык. – […]...
4. Юмор и сатира М. Зощенко Вряд ли найдется человек, не читавший ни одного произведения Михаила Зощенко. В 20-30 годах он активно сотрудничал в сатирических журналах (“Бегемот”, “Смехач”, “Пушка”, ” Ревизор ” и другие). И уже тогда за ним утвердилась репутация прославленного сатирика. Продолжая анализ зощенковских традиций в литературе и искусстве, нельзя не обратиться к творчеству Владимира Высоцкого (в его песнях […]...
5. Аналіз добутку молодіжної прози. Повість В. П. Астафьева “Зорепад” 1. Особливості конфлікту, стилю, художніх засобів у добутках молодіжної прози. 2. Автор і герой. 3. Повість В. П. Астафьева “Зорепад”. У середині 20-го століття в радянській літературі усе помітніше набирає силу прагнення до правдивого відтворення життя, письменники приділяють усе більше уваги проблемам гуманізму, моральності. Але це зовсім не означає, що автори лише скрупульозно відображали життя […]...
6. Комізм і сатира в оповіданнях Зощенко Спосіб мислення зощенковского героя став способом його самовикриття. Язиковий комізм ніс із собою не тільки стихію сміху – він розкривав виниклий кентавр свідомості: це “знущання над невільною особистістю” – кричать пасажири Фразеологія Нового часу стає в їхніх вустах знаряддям настання, вона надає їм силу, за рахунок її вони самозатверджуються – морально й матеріально (“Я завжди […]...
7. Над кем смеется М. Зощенко (по рассказам “Галоша”, “Встреча”) Михаил Зощенко – великий юморист, рассказы которого поражают сочным, народным языком и своеобразным юмором. Герои Зощенко смешны, но вместе с тем вызывают сочувствие и жалость. В рассказе “Галоша” описывается простой советский человек, потерявший в трамвае свою галошу. “В трамвай вошел – обе галоши стояли на месте. А вышел из трамвая – гляжу, одна галоша здесь, […]...
8. Герої оповідань Зощенко Поводження героїв Зощенко, породжене езоповим сприйняттям революції (яка “вигода” від революція^-мені – для сьогодні), мало небезпечну сховану потенцію: герої виявляються здатні до спілкування й активності, але на рівні зрозумілої їм ідеї: вони пасивні, якщо “що до чого й кого бити не показане”, але коли “показано” – вони не зупиняються ні перед чим, і їхній руйнівний […]...
9. Головний герой твору Зощенко “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” Першою блискучою перемогою нового Зощенко були “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” (1921 – 1922). З них почався щирий Зощенко – “не крайній”, не “початківець”, а той Зощенко, що стрімко швидко набирав висоту й з перших же кроків, “по виду без найменшого зусилля, як у казці, одержав визнання й у літературному середовищі й у зовсім неозорій […]...
10. Михаил Зощенко – юморист, сатирик, моралист С годами облик Михаила Зощенко многое потерял, но многое и приобрел. Его трагические последние годы вытеснили из нашей памяти легендарную легкость успеха “раннего” Зощенко, славу “самого веселого писателя Союза” и улыбку, в 20-30-е годы всегда сопровождавшую имя писателя. Образ Зощенко стал строже, точнее, печальней. Время рассеяло много парадоксов, но и оставило неразрешенные. К ним относится […]...
11. Комизм и сатира в рассказах Зощенко Способ мышления зощенковского героя стал способом его саморазоблачения. Языковый комизм нес с собой не только стихию смеха – он вскрывал возникший кентавр сознания: это “издевательство над несвободной личностью” – кричат пассажиры. Фразеология Нового времени становится в их устах орудием наступления, она придает им силу, за счет ее они самоутверждаются – морально и материально (“Я всегда […]...
12. Герои рассказов Зощенко Поведение героев Зощенко, порожденное эгоцентрическим восприятием революции (какая “выгода” от революции-мне – для себя-сегодня), имело опасную скрытую потенцию: герои оказываются способны к общению и активности, но на уровне понятной им идеи: они пассивны, если “что к чему и кого бить не показано”, но когда “показано” – они не останавливаются ни перед чем, и их разрушительный […]...
13. Герой прози Зощенка Михайло Михайлович Зощенко – російський письменник-сатирик, спадкоємець традицій російської сатири ХІХ століття, чий талант найбільше розкрився у жанрі короткого оповідання. Об’єктом сатири Зощенка став новий побут післяреволюційної Росії 20-х років, а ліричним героєм – недалекий і курйозний “напівпролетарій”, у наївній оцінці якого подані зміни в житті російського суспільства. Оповідання майстра не втратили своєї актуальності і […]...
14. Главный герой произведения Зощенко “Рассказы Назара Ильича, господина Синебрюхова” Первой блестящей победой нового Зощенко были “Рассказы Назара Ильича, господина Синебрюхова” (1921 – 1922). С них начался истинный Зощенко – “не крайний”, не “начинающий”, а тот Зощенко, который стремительно быстро набирал высоту и с первых же шагов, “по виду без малейшего усилия, как в сказке, получил признание и в литературной среде и в совершенно необозримой […]...
15. Новаторство Зощенко Новаторство Зощенко началось с открытия комического героя, который, по словам писателя, “почти что не фигурировал раньше в русской литературе”, а также с приемов маски, посредством которой он раскрывал такие стороны жизни, которые нередко оставались в тени, не попадали в поле зрения сатириков. Все комические герои от древнейшего Петрушки до Швейка действовали в условиях антинародного общества, […]...
16. Пародия классиков XIX века в повести Зощенко “Талисман” Рассмотрим “Талисман” как декларацию нового “здорового” миропонимания Зощенко, поверившего в “веселое просвещение” как исцеление от болезней духа, в “пушкинский” путь. Повесть “Талисман”, уже в своем лжеромантическом, то есть на самом деле просветительском и антиромантическом заглавии, борется с предрассудками, суеверием и фатализмом. Уже этим она заслуживает место среди “Повестей Белкина”, высмеявших “мистицизм” в “Гробовщике” и “религиозный […]...
17. Сатира в повести Зощенко “Серый туман” Уже в повести “Серый туман” – последнем “до-печатном” произведении Зощенко, написанном почти одновременно с первым из печатных произведений. “Рыбьей самкой” – намечается экспансия мотива зверя: “зверь” обнаруживается и в “неживом” интеллигенте. Так, Повалишин, стремившийся до сих пор к эстетизации жизни и увлекавшийся, как уже было сказано. Блоком, оказавшись в лесу, проявляет свойства зверя: беглецы “близ […]...
18. Досвід легкої комедії Зощенко Після війни, на конференції, присвяченої проблемам драматургії, що проходила у ВТО, Зощенко пояснив появу “Парусинового портфеля” свідомим звертанням до нового жанру, що сам визначив як “з’єднання реалістичної п’єси з елементами водевілю”. Він помітив, що сатира “не є тим видом мистецтва, у якому бідує наша сучасність. Досвіду ж легкої комедії в російської драматургії не було. У […]...
19. Краткие сюжеты произведений М. Зощенко Зощенко интересует прежде всего духовный мир, система мышления внешне культурного, но тем более отвратительного по существу мещанина. Как ни странно, но в сатирических рассказах Зощенко почти отсутствуют шаржированные, гротескные ситуации, меньше комического и совсем нет веселого. Однако основную стихию зощенковского творчества 20-х годов составляет все же юмористическое бытописание. Зощенко пишет о пьянстве, о жилищных делах, […]...
20. Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в […]...
21. Марко Вовчок – основоположних прози для дітей Видатна українська письменниця-демократка Марко Вовчок прийшла в літературу наприкінці п’ятидесятих років минулого століття. Ідейними натхненниками, справжніми володарями дум передових людей в Росії і Україні в ті роки були революційні демократи, великі просвітителі Герцен, Шевченко, Чернишевський, Добролюбов, Некрасов, Салтиков-Щедрін. Певна річ, що в перших оповіданнях Марка Вовчка немає яскравих образів протестантів, бунтарів, відвертих сміливих борців проти […]...
22. Краткое изложение Голубая книга Зощенко М. М. Зощенко Голубая книга Однажды Зощенко был у Горького. И вот Горький ему говорит: а что бы вам, Михал Михалыч и все такое прочее, не написать вот в этой вашей сказовой, с позволения сказать, манере всю историю человечества? Чтобы, значит, герой ваш, обыватель, все понял и достало его ваше сочинение, образно говоря, до самых, […]...
23. Краткое изложение Мишель Синягин М. М. Зощенко М. М. Зощенко Мишель Синягин Михаил Синягин родился в 1887 году. На империалистическую войну он не попал из-за ущемления грыжи. Он пописывает стишки в духе символистов, декадентствует и эстетствует, прогуливаясь с цветком в петлице и стеком в руке. Он живет под Псковом, в имении “Затишье”, в обществе матери и тетки. Имение вскоре отбирают, поскольку начинается […]...
24. Твір на тему: “Аналіз оповідання І. Буніна ” Темні алеї” Цикл оповідань видатного російського письменника Івана Буніна “Темні алеї” складається з 38 творів. Вони відображають різні пласти часу, розрізняються методами створення образів і жанрами. Останній у своєму житті цикл оповідань письменник створював у роки Другої світової війни, в останні роки свого життя. У той час, як від кровопролитної війни рушився усталений світ, Бунін писав про […]...
25. Значення творів І. Нечуя-Левицького для розвитку української прози Своїми талановитими творами він (І. С. Нечуй-Левицький) вивів на світ життя людей свого краю… Панас Мирний Одне з найпочесніших місць в історії української літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому – видатному письменнику, класику нашої літератури. Почавши літературну діяльність у середині 60-х років XІX століття, він за своє довге життя написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, значну […]...
26. Аналіз “Максим Гримач” (1857) Літературний рід: епос. Жанр: родинно-побутове оповідання. Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні се­редини XІX ст. Головна ідея: обстоювання не спотвореного майновими розрахунка­ми родинного щастя. Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша доч­ка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. Сюжет Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує сво­їх доньок: старшу Катрю […]...
27. Реалізм і народність художньої прози Грінченка Борис Дмитрович Грінченко – видатне явище в українській літературі. Він – людина феноменальної працездатності, талановитий письменник-прозаїк, неповторний поет-лірик, фольклорист і етнограф, мовознавець, критик, публіцист, автор першого «Словаря української мови». Свого часу разом з іншими діячами української літератури він організував видання численних художніх і науково-популярних книжок. Працюючи в багатьох жанрах, Б. Грінченко порушував найрізноманітніші проблеми, головні […]...
28. “Голубая книга” Зощенко в кратком изложении Однажды Зощенко был у Горького. И вот Горький ему говорит: а что бы вам, Михал Михалыч и все такое прочее, не написать вот в этой вашей сказовой, с позволения сказать, манере всю историю человечества? Чтобы, значит, герой ваш, обыватель, все понял и достало его ваше сочинение, образно говоря, до самых, извините, печенок. Вот так бы […]...
29. Аналіз оповідання Тринадцятий подвиг Геракла Искандера Ф. А Герой оповідання – розумний і спостережливий хлопчик. А розповідає історію дорослий, котрий підсміюється над собою, маленьким. Ми бачимо історію як би “подвійним зором”: очами школяра й очами навченого досвідом людини. Школяр побоюється вчителя математики й одночасно намагається його обхитрить. Письменник, що розповідає нам цю історію, захоплюється вчителем, одночасно аналізуючи ті механізми, за допомогою яких він […]...
30. Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.) 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість […]...
31. Драматизм і трагізм прози письменника Ю. Федьковича В прозових творах ми зустрічаємося вії навіч з гордим і мужнім народом Карпат, чус мо його живу мову, бачимо різні сторони особистого і громадського життя. Народні типи і народне життя на фоні чудової гірськй природи – ось основний об’єкт зображення 4 прозі Федьковича. Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів – пон вістей, оповідань, казок, […]...
32. Аналіз байки “Вовк на псарні” Іван Андрійович Крилов видатний російський письменник-байкар. У своїх добутках він бичував брехунів і мерзотників, кріпосників і властолюбців. Жанр байки їм обраний невипадково. Іти в бій з відкритим забралом було неможливо, занадто нерівне були сили, тому й вибирає Крилов алегоричну форму оповідання езопова мова. Твору Івана Андрійовича цікаві тематикою, ідеєю й образним, Дивно дохідливою мовою. У […]...
33. Особливості ранньої прози Винниченка Сюжети ранніх творів Вннниченка буквально вихоплені з живої дійсності: найчастіше вони відбивають соціальні струси початку нового століття. Винниченку судилося стати літописцем «смутного часу». Смута ж завжди супроводжується хаосом, настроями розчарування й непевності, зневіри. Скажімо, в оповіданні «Суд» ідеться про наростання селянського невдоволення після «грабіжок на Полтавщині в 1902 році». Ось-ось «закипить» і село, в якому […]...
34. Відповіді до теми: “Панас Мирний – корифей української прози” 1. Які чинники вплинули на формування світогляду Панаса Яковича Рудченка? Письменник народився 1(13) травня 1849 року у місті Миргороді на Полтавщині у родині з сильними традиціями українських національних звичаїв. Мати та нянька Ориш’ка навчили його грамоти. А під час навчання в Гадяцькому повітовому учи­лищі Панас Рудченко зблизився з відомою родиною Драгоманових, яка допомогла йому познайомитися […]...
35. Драматизм і трагізм прози Юрія Федьковича Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів: повістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відображення родинно-побутові проблеми буковинських селян; безправ’я пригнобленого чиновниками та куркулями трудового народу; трагічна доля гуцулів – жовнірів цісарської армії. У кращих своїх творах письменник підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, опоетизовував гордих і сильних людей. Повість […]...
36. Розвиток соціальної та соціально-психологічної прози, нові теми й мотиви в прозі, ідеологічні тенденції в поезії й прозі – часть 1 У середині ХІХ ст. в українській літературі значно розширюється система головних літературних жанрів. Особливою різноманітністю жанрових форм позначалася поезія – від ліричного вірша до різнотипних (соціально-побутової, історичної, суспільно-політичної) епічних форм, від елегійної поезії до гумористичних “співомовок”, байок, сатиричних віршів. При цьому не тільки відбувався розвиток уже наявних жанрів, а й формувалися нові, зокрема такі синкретичні […]...
37. «Гомер української прози XX століття» Його життя пройшло «у вічному вигнанні»: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук – виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. «Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати». Улас Самчук […]...
38. Аналіз повістей Герцена “Сорока-злодійка” і “Доктор Крупів” Наприкінці 40-х років на сторінках журналу “Сучасник” були опубліковані два чудових твори Герцена, перейнятих тим же могутністю думки, що і його роман “Хто винуватий?”. В основу повести “Сорока-злодійка” був покладений дійсний випадок, повідомлений письменникові великим російським актором М. С. Щепкиним. Оповідання про трагічну долю талановитої кріпосної акторки став узагальненням великої художньої сили. У суперечці зі […]...
39. Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…” “Тебе, як першу любов, Росії серце не забуде!..” – написав про О. С. Пушкіна Тютчев. І ці слова виявилися пророчими. Перший російський національний поет, родоначальник всієї наступної російської літератури – таке визнане місце й значення О. С. Пушкіна в її розвитку. Читачі люблять його поезію не тільки за ніжний ліризм і красу складу. Крім цього, […]...
40. Аналіз оповідань Шукшина зі збірника “Характери” У всіх випадках такого занадто “проникливого” (а насправді сугубо довільного) прочитання, я думаю, проявляється одна характерна й досить стійка наша літературно-критична звичка – виходити у визначенні ідеї розглянутого добутку не з об’єктивно, що наличествует задуму, письменника, а з якої-небудь апріорно постулируемой схеми, що ми потім і прагнемо підтвердити вибірковим аналізом. Скажемо, потрібно було підтвердити думку […]...