Панас Мирний корифей української прози

І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.)
ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника.
1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.)
2. Оповідання “Лихий попутав”, повість “П’яниця” – обвинувачення світу підлості

і насильства. (Твори письменника значно розширюють тематичні обрії української прози.)
3. Повість “Лихі люди” – відповідь письменника на злободенні питання часу. (У ній письменник уперше в українській літературі змальовує антагоністичні табори – демократичний і реакційний – у середовищі інтелігенції.)
4. Життя трудящого селянства – улюблена тема письменника. (Повісті “Лихо давнє й сьогочасне”, “Голодна воля”, оповідання “Морозенко”, “Як ведеться, так і живеться”. Всі ці твори пройняті глибоким уболіванням за долю трудівника.)
5. Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – найвидатніший
твір Панаса Мирного. (У ньому письменник ставить собі за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як Чіпка, широко відображує тяжке життя українського селянства у дореформений і пореформений періоди.)
6. “Повія” – роман про трагедію жінки в умовах буржуазного суспільства.
(Героїня роману Христя – образ жіночої “пропащої сили”.)
ІІІ. Панас Мирний – “найвизначніший український повістяр” (І. Франко). (Панас Мирний увійшов у літературу як основоположник соціально-психологічного роману, видатний майстер великих прозових жанрів, із появою романів і повістей письменника в українську художню прозу прийшла повінь народного життя з надзвичайно багатим емоційним світом простих людей.)






Мій обов'язок перед природою.
Панас Мирний корифей української прози