Алегоричний зміст поеми “Божественна комедія” Данте Аліг’єрі
“Божественну комедію” визнано вершиною творчості найвидатні шого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліг’єрі. Сучасники поета з простих людей вірили навіть, що він склав справжній путівник потойбічним світом, але насправді зміст поеми не обмежується лише художнім втіленням містичних уявлень про життя після смерті. тлумачити зміст цього твору можна з різних поглядів: як буквально (власне змалювання подорожі ліричного героя потойбічним світом), так і алегорично, а також морально-етичного. тобто кожна
За традиційним релігійним розумінням, Пекло – це місце для покарання безнадійних грішників, Чистилище – для тих, хто ще має змогу врятуватись, тоді як Рай – винагорода за праведне життя. Йдеться про певну моральну оцінку вчинків: куди саме потрапить людина визначається її земним життям:
Душа тут кожна свій проходить суд:
Сказала, вчула та й пішла до ями.
Отже, навіть буквальний аспект вже поділяє людей на поганих та добрих. Але в “Божественній комедії” Данте йдеться здебільшого не про конкретних осіб, виведені
Алегорії в творі теж не однозначні, наприклад, звірі, що заступають поетові шлях у темному лісі представлені за традиційним тлумаченням символів: леопард – коварство, лев – жорстокість, вовчиця – ненажерливість, хтивість, але існує й інше тлумачення: леопард – полі-тичні супротивники Данте, лев – король Франції, вовчиця – римське папство. Значення алегорій нашаровуються одне на одне, надаючи змісту ніби додатковий вимір.
Розгорнутою алегорією є й сама подорож – це пошук правильного шляху для людської душі, оточеної гріхами, спокусами та пристрастя ми. Пошук сенсу буття. Головна дія взагалі відбувається саме в душі ліричного героя. Пізнавши те, що є злом, пройшовши колами Пекла, він змінюється, підноситься до розуміння найважливіших істин про світ і про себе:
Були ж у мене крила надто кволі;
Але яскравість сяйва тут прийшла,
І міць зростала розуму і волі.
Саме у частині, присвяченій Раю (найменш досконалою з художньої точки зору), і визначається головна цінність: любов. Не лише кохання, яке шукав ліричний герой на початку своєї подорожі, а любов у найширшому значенні цього слова, “Любов, що водить сонце й зорні стелі”. Але ж і в Євангелії стверджується, що Бог – це любов, хоча тривалими історичними періодами церковні діячі намагалися не зосереджува ти увагу на цьому аспекті.
У добу середньовіччя, коли створювалась поема, цей висновок був надто сміливим, та з ним важко не погодитися: саме любов є найголов нішою цінністю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)