Алегоричний смисл поеми «Божественна комедія»

Поема «Божественна комедія» – вершина творчості відомого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліг’єрі. Сучасники поета вважали, що Данте побачив потойбічний світ і розповів про його устрій у своєму творі. Але насправді суть поеми не тільки у зображенні потойбічного світу і життя після смерті.

Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення. В буквальному розумінні – це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння

поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення.

За традиційними релігійними уявленнями, пекло – місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя. Рай – нагорода для тих, хто жив праведним життям. Йдеться про моральну оцінку вчинків людей: куди саме потрапляє душа людини після смерті, визначається її земним життям.

Так навіть у буквальній інтерпретації поеми світ людей розмежовується на праведників і грішників. Проте в «Божественній комедії» йдеться не про окремих осіб, а створені

автором образи символізують певні принципи або явища. Так, образ Вергілія, який супроводжує головного героя у подорожі колами пекла, є не лише зображенням поета Вергілія, а утілює принцип пізнання світу, позбавленого віра. Данте визнає велич Вергілія, проте зображує його мешканцем пекла. Беатріче є не тільки зображенням улюбленої жінки, а й алегорією любові, рятівної і всепрощаючої.

Алегорії в поемі також неоднозначні. Наприклад, звірі, які зустрічаються на шляху Данте в похмурому лісі, наділені традиційними для епохи Середньовіччя значеннями: рись символізує підступність, вовчиха – ненасиття, хіть, лев – гординю. Існує й інше тлумачення зображених поетом образів: рись – політичні супротивники Данте, лев – король Франції, вовчиха – римське папство. Значення алегорій нашаровуються одне на одного, надаючи творові додаткових вимірів.

Розгорненою алегорією є і власне подорож – це пошук правильного духовного шляху для людини, оточеної гріхами, спокусами і пристрастями. Вибір шляху-дороги – це пошук сенсу життя. Головна дія розгортається в душі ліричного героя. Вся подорож здійснюється у свідомості поета. Пізнавши те, що є злом, пройшовши колами пекла, у душі поета відбуваються зміни, він підноситься до усвідомлення найважливіших істин про світ і про себе.

Саме у частині, яка зображує рай, розкривається головна таємниця життя, яке полягає в любові. Не тільки в любові до єдиної і прекрасної жінки, а в любові всепоглинаючій і всепрощенній, любові в широкому сенсі цього слова. Любов як рушійна сила, сила, якою рухають небесні світила. Данте наштовхує нас на думку, що Бог є любов.






Моя улюблена пора року весна.
Алегоричний смисл поеми «Божественна комедія»