Зіставлення образів Хігінса і Дулітла
Насправді дивовижний успіх експерименту Хігінса зумовлений насамперед непересічною особистістю самої Елізи. Жодні найновіші й найефективніші методи викладання, ніякий педагогічний хист не змогли б допомогти шановному професорові, якби дівчина не виявилась такою наполегливою в досягненні мети, такою сприйнятливою до всього того, чого її навчали Хігінс – свідомо, і Дулітл – скоріш інтуїтивно, власним прикладом, власним життям. Сміттяр Альфред Дулітл в соціальному плані перебуває, як би мовити, “на дні”, але це особистість і яскрава,
Вражаюча пластичність поведінки цієї ліодипи, її вміння майже миттєво порозумітися із будь-яким співбесідником, здоровий цинізм у ставленні до дійсності та людей, оригінальність мислення і почуття власної гідності очевидні. Та, на нашу думку, набагато цікавішими в образі Альфреда Дулітла є його виняткове пристосовництво до будь-якої ситуації: він залишається самим собою і як сміттяр, коли ми його бачимо вперше, і як “поважний
Міфічний Пігмаліон створив Галатею, в яку богиня вдихнула життя, а Дулітл, “Пігмаліон дна”, створив Елізу – і створив її саме такою, якою зустрів квіткарку Хігінс. Професорові залишилось за допомогою свого р/іистецтва “огранувати і відшліфувати” цей незвичайний “алмаз”, перетворивши його на коштовний камінь. Ато ж діамант може бути тільки з алмазу! Ось чому Альфреда Дулітла можна сміливо назвати “Пігмаліоном №1″ стосовно Елізи. Саме він є автором досконалості, яка пЬніше буде шанобливо наречена “міс Дулітл”…
Зіставлення образів Хігінса і Дулітла потрібне для того, щоб виявити, яким чином кожен з’них впливав на формування Елізи як особистості. ТЕЖЄ зіставлення має допомогти школярам в осягненні загального задуму П’ЄСИ і водночас змусить звернути увагу на поетику твору. При цьому не залишиться осторонь і проблема позитивного героя, а також моральної основи в житті.
Нарешті, зіставлення цих персонажів і визначення їхнього впливу на формування внутрішнього світу Елізи дає можливість багато в чому зрозуміти і образ головної героїні твору. У цій п’єсі досить важливими й актуальними є ідеї фабіанства, “створення нової людини” завдяки зміні умов її життя, прищепленню культури і збагаченню внутрішнього світу людини. Безперечно, що автор “Пігмаліону” цілком серйозно ставиться до можливості таким чином покращити життя суспільства в цілому. І справді, об’єктивно образ Елізи зазнає змін, зовні просто вражаючих, протягом розвитку дії п’єси. Усвідомлення ж ролі батька і Хігінса у формуванні характеру Елізи може переконати старшокласників у тому, що не можна абсолютизувати зовнішній вплив на людину. Насамперед від самої людини значною мірою залежить, чи виявиться зовнішній позитивний вплив на неї результативним для розвитку особистості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)