Повесті Белкіна характеристика образів Адриян Прохоров

Адриян Прохоров – головний і практично єдиний самостійний герой повісті, московський трунар. Історію про Адрияне Белкину розповів прикажчик Б. В.; але не лише голос прикажчика – голос самого Белкина насилу пробивається крізь авторську інтонацію Пушкіна.

Він вказує на те, що світова література досі знала образ веселого трунаря : у романі В. Скотта “Ламмер-мурская наречена” і в трагедії Шекспіра “Гамлет”. Белкин-ский(пушкінський) трунар – похмурий; серце його не радіє, хоча тільки що здійснилася мрія його життя – сімейство(він, дружина, дві дочки) переїжджає з Басманной у власний жовтий будиночок на Нікітську. Та і як радіти, якщо А. П.

(ігровий збіг ініціалів автора і героя) займає воістину гамлетівське питання – бути або не бути купчисі Трюхиной, що знаходиться при смерті. І, якщо не бути, то чи пошлють за ним з Розгулював? – бажаний будиночок розташований занадто далеко від бажаної “клієнтки”.

Замість трунаря веселий автор; він відтіняє мовчазну похмурість А. П. глузливими описами(вивіски з огрядним Амуром і перевернутим факелом і інш.). І відразу пояснює характер А. П. – той розучився радіти життю не тому, що щодня стикається із смертю, а тому що смерть, як і саме життя, звів до вигоди і невигоди; що дощ для нього – не дощ, а джерело розорення; що людина для нього не людина, а потенційний “наповнювач” труни.

Гріх не “випробувати” такого героя, не налякати його готичними літературними жахами.

Власне, іронічний сюжет новели народжується з гри слів. Новосілля може означати і переїзд на нове місце жи-тельства, і – метафорично – похорони. Цього мало. А. П., що переїхав, тут же потрапляє у гості до нового сусіда, шевця Готлибу Шульцу; там п’ють “за здоров’я тих, на кого ми працюємо” – і, сміючись, пропонують трунареві: “пий, батюшка, за здоров’я своїх мерців”. Розсерджений(і п’яний) А. П., осердясь, сполучає метафору новосілля з оксюмороном “здоров’я мерців” – і запрошує “мерців православних” на новосілля.

Несподівано слово обертається пів’явою; вночі А. П. будять і радують звісткою про смерть Трюхиной; влаштувавши її посмертні справи, він повертається – і застає будинки гостей. Мерці православні являються на заклик – щоб нагадати А. П. про його “професійні гріхи”; серед гостей – відставний сержант гвардії Петро Петрович Курилкин, якому в 1799 р.(рік народження Пушкіна) А. П. продав першу свою труну – соснову за дубовий. (В образі Курилкина як би являється з підсвідомості А. П. його “відтіснена совість”.

Сцена, що пародіює роман жахів, переходить в сцену, написану у дусі “міщанської ідилії”(що вже зумовлене самим чином “маленького жовтого будиночка”). А. П., що прокинувся, бачить сонячне світло, сяючий самовар(т. е. у тому, що оточує повторені радісні тони його будиночка); дізнається, що уся подія з ним було сном; і раптом виявляє в собі здатність радіти. І тому, що купчиха Трюхина жива(бо якщо вона мертва, значить – сон був дійсністю; якщо ж сон був дійсністю – А. П. і надалі не захищений від можливих побачень зі своїми “клієнтами”).

І, головне, тому, що день – хороший, що він – живе, що можна попити чаю з дочками(яких він раніше лише лаяв). Соціальна, “професійна” пелена як би спадає з його очей – він знову стає “звичайною” людиною, зануреною в потік живого життя. Тобто його літературний родовід відновлюється; він встає в один ряд з трунарями В. Скотта і У. Шекспіра.


Що таке вихованість твір на морально-етичну тему.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Повесті Белкіна характеристика образів Адриян Прохоров