Володимир Малик: добрий чарівник слова з Лубенщини
З давніх-давен люди вірили в добрих і злих чарівників. Лихі чарівники знали всі таємниці природи. Вони висушували ріки й озера, нищили посіви, насилали всілякі нещастя на людей. їм протистояли добрі чарівники, які жили поряд із оселями людей, допомагали їм у щоденних турботах, захищали їх від зла.
Спливали віки, і людська вигадка про чарівників не вмирала, а під пером письменників перетворювалася в чудові книги, в яких жили чудо-богатирі, народні герої. Одним із таких письменників-чарівників був Володимир Малик. Володимир Кирилович Малик (справжнє
Після закінчення Київського університету Володимир їде на Полтавщину в старовинне місто Лубни. Там він працює вчителем, викладає українську мову і літературу.
Місто Лубни згадується ще в літописах Київської Русі. Тут дружини київських князів у 1107 році розгромили половців, воювали з монголо-татарськими полчищами.
Не випадково саме в цьому місті Володимир Малик зацікавився історичним минулим українського народу. Довго світилися вночі вікна молодого вчителя, і лубенчани здивовано похитували головами: “Чи не чарівник, бува?..” А тут і справді чаклувалося чарівне слово казки-легенди “Журавлі-журавлики”, в якій молодий поет розповідав зворушливу історію про допомогу Наталочки пораненому журавлику, про поневіряння дівчини-полонянки в Туреччині, про те, як вдячний журавлик допоміг своїй рятівниці визволитися з полону.
Минуле й сучасне оживало під пером поета, перетворювалося в героїчну казку-легенду “Журавлі-журавлики”, яка стала першою книжкою Малика. Далі вийшли друком схвильовані поетичні розповіді про ватажка опришків Олексу Довбуша (“Чарівний перстень”), про бунтівника Устима Кармелюка (“Месник із лісу”), про відважного хлопчика-партизана (“Червона троянда”), про легендарного силача Кожум’яку (“Микита Кожум’яка”).
Малика все більше і більше захоплює історичне минуле рідного народу. Письменник знайомиться з архівами, вивчає народні пісні, перекази, легенди Поділля, Карпат, Галичини, Центральної України. Своїми творами він воскрешав героїчне минуле Батьківщини. Поет писав:
Не в химернім диво-царстві,
чужодальній стороні,
не в заморськім володарстві
чув я казки чарівні.
Я ходив по ріднім краю –
по степах та по борах,
по Дніпру та по Дунаю,
по веселих хуторах.
Там він слухав шепіт дерев, дзвін гірських ручаїв, гомін весняних гаїв, шелест дніпровських плавнів, розповіді крем’яних скель. Для нього лунали чудові народні пісні. І з усього цього чарівне слово письменника вибудовувало чудові твори.
Успішно працював Володимир Малик і в прозі. Кожен його історичний прозовий твір вводить читача в минуле України, розгортає перед нами картини життя українців, розповідає про мрії і сподівання, про битви з ворогами і мирне хліборобське життя.
Довго дивувалися лубенчани, коли дізналися, що скромний учитель української мови та літератури Володимир Кирилович Синченко і є той письменник Володимир Малик, книжками якого зачитуються діти і дорослі.
Століття пролягають між героями творів Малика і сучасними читачами. Але ніколи не зітреться з пам’яті нащадків благородна боротьба наших пращурів за свободу рідного краю, їхня мужність, відвага, доблесть. Малик зізнавався:
Та казки ці не для дива, –
це історія правдива.
Як я чув та як зумів,
так і вам переповів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)