Про що попереджав Томас Манн у новелі “Маріо і чарівник”?

…Політика – поняття широке, воно пере­ходить без різкого розмежування до царині етичних проблем.

Т. Манн, з листування

1930 рік. Італія. Залитий яскравим сонцем морський берег, “встелений м’якеньким, дрібним піском, облямований пінієвими гаями, на нього задивля­ються близькі гори”. Здавалося б, що Творець і природа потурбувалися про те, щоб людям у такому місці було приємно, затишно і радісно відпочивати. Проте оповідач з новели Т. Манна “Маріо і чарівник”, дія якої відбувається у курорт­ному містечку Гіарре ді Венере,

в перших же рядках говорить, що в цьому місці “злість, роздратування, напруження… висіли в повітрі”. Курортники відразу від­чули, що “тутешнім стосункам бракувало щирості й невимушеності”. У їдальні центрального Гранд-готелю герою першого ж вечора відмовили у столикові на веранді, яку облюбували діти, бо ті затишні місця тримали для “наших клієнтів”. Потім сім’ю оповідача виселили з готелю на тій підставі, що римська аристократ­ка, котра жила у сусідній кімнаті, перелякалася коклюшу, на який нещодавно пе­рехворіли діти. І хоча готельний лікар підтвердив, “що хвороба минула і боятися її немає підстав”,
адміністратор все ж таки заявив, шо іноземцям “доведеться звіль­нити кімнати й переселитись у флігель”. А коли восьмирічна дочка героя “голень­ка пробігла кілька метрів до води, виполоскала купальник і вернулася назад”, її вчинок, тобто вчинок її батьків, викликав страшенне обурення місцевих жителів. Вони сприйняли його як “невдячність і образливу неповагу до гостинної Італії”, як наругу над національною гідністю.

У чому ж причина такого задушливого морального клімату в милому курорт­ному містечку? Новела Т. Манна змальовує той страшний час у житті Італії, коли до влади прийшли фашисти, які перш за все насаджували національну винятко­вість. Ідея національної вищості захопила італійців. Вони “легко ображались, над­то любили демонструвати власну гідність, здавалося, зовсім недоречно, виникшіа боротьба національних прапорів, суперечки за авторитет і ранг; дорослі втручалися не стільки, щоб утихомирити дітей, скільки щоб рішуче захистити головні засади, виголосити гучні слова про велич і гідність Італії”. Навіть діти були втягнуті в полі­тику: “на пляжі аж кишіло юними патріотами – неприродне і дуже гнітюче явище”.

Та найбільш виразним проявом розбещення людей фашистськими ідеями став сеанс страхітливого чарівника Чіполли. Ця людина, безперечно, була наділена від природи силою впливати на психіку інших, заворожувати на певний час, маніпу­лювати людьми. Чемного юнака він змусив показати публіці язика, порядна ма­дам Анджольєрі покірно “полинула за спокусником, що вабив її за собою”, де­кількох глядачів примусив танцювати під ляскіт нагайки. Чіполло насолоджувався своєю владою надлюдьми, які за його наказом здійснювали вчинки, що прини­жують їхню людську гідність, зрікалися свого “я”. “Глядачів опанувала якась роз­пуста, вони ніби сп’яніли, як буває пізньої ночі, втратили владу над своїми по­чуттями, здатність критично оцінювати вплив цієї людини і тверезо опиратися йому”. Лише одна людина знайшла в собі сили протистояти злим чарам Чіполли. Кельнер Маріо, прийшовши до тями після гіпнозу, під дією якого він прийняв бридкого чарівника за кохану Сільвестру, застрелив кавальєре Чіполлу. “Жахли­вий, фатальний кінець. А все-таки він приніс визволення…”

Томас Манн, який був очевидцем зародження фашизму в Європі, попереджав людство про ту небезпеку, що нависла над ним у 30-ті роки XX ст. Проте це за­стереження, на жаль, не втратило свого значення з розгромом фашизму. Час від часу в різних куточках світу виникає загроза тоталітаризму. У новелі “Маріо і ча­рівник” письменник яскраво показав згубність поділу людства на вищі та нижчі раси, злочинність влади “сильної” особистості, що грунтується на приниженні ін­ших людей. Протистояти ж проявам тоталітаризму можуть лише люди з високим почутгям власної гідності, особистості, які не зреклися свого “я”, а не натовп зне­особлених істот. Для того ж, щоб народ не перетворився на покірне стадо, кожна людина має дбати про збереження свого неповторного “я”, активно протистояти ницості, зловживанням владою, несправедливості, жалюгідному підлабузництву в повсякденному житті.






Ніщо не звеселяє душу людини так як споріднена праця.
Про що попереджав Томас Манн у новелі “Маріо і чарівник”?