Сеньйорито акаціє, добрий вечір Вінграновський Микола

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.

Я забув, що забув був вас,

Але осінь зійшла по плечі,

Осінь, ви і осінній час,

Наступні рядки вірша побудовані на антитезі: протиставляються важкість і солодкість кохання:

Коли стало любити важче,

І солодше любити знов…

Сеньйорито, колюче щастя,

Автор вживає риторичні запитання, щоб акцентувати увагу читача на проблемі суті та сенсу любові:

Хто воно за таке любов?

Вже б, здавалося, відболіло,

Прогоріло у тім вогні,

Ступцювало і душу й тіло,

Вже б, здалося, нащо мені?

У

годину суху та вологу

Відходились усі мости

І сказав я – вже слава Богу,

І, нарешті, перехрестивсь –

Коли ж – здрастуйте, добрий вечір.

Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Сеньйорито, вогонь по плечі –

Осінь, ви і осінній я…

Поезія адресована сеньйориті акації, якій восени ліричний герой сповідується у своєму коханні. Любов спопеляє і водночас відроджує героя, тож він замислюється над її природою.

Павлові Загребельному

Прилетіли коні – ударили в скроні.

Прилетіли коні – ударили в серце.

Отакі – то коні – сльози на долоні.






Будувати повітряні замки легше ніж в них жити.
Сеньйорито акаціє, добрий вечір Вінграновський Микола