Твір “Весняний ранок”

Рано зійшло ласкаве весняне сонце, розбудивши природу та людей. Воно ковзнуло за стовбурам та гілкам дерев, кинувши довгі чорні тіні на землю. Тихо та спокійно навкруги. Ні шуму автомобілів, ні голосів людей, тільки дзвінкі пташині пісню наповнюють свіже ранкове повітря.

Пернаті вже повернулися з теплих країв та принесли з собою тепло та багато цікавих новин. Спочатку чутно самотнє неголосне щебетання, потім до нього приєднується ще один несміливий сонний пташиний голосок. Потім ще та ще. Легкий подих вітру ворушить гілля дерев, на якому

тільки почали розпускатися молоді листочки.

Прокидаються дерева та квіти, піднімають свої голівки кульбаби, вітаючи сонце. Небо яскраво-блакитне, по ньому швидко пливуть хмаринки, ніби спізнюючись на важливу зустріч. Сонце ще невисоко, воно підсвічує хмари знизу.

Прокидаються і люди, вони відкривають вікна, впускаючи бадьористе весняне повітря в кімнати. Пахне теплою вологою землею, свіжою зеленню, ароматом квітів. Потім люди виходять на вулицю та йдуть на роботу або навчання, легко одягнені, з весняними посмішками на обличчях. Піднімаються жалюзі на вітринах магазинів, відкриваються двері установ, наповнюються людьми

зупинки автобусів і трамваїв. Все вище піднімається сонце, все яскравіше світить, наповнюючи життєдайною енергією все навколо.

Есняний ранок був сонячним. Птахи, що вже повернулись з вирію перелітали з гілки на гілку з весели крекітом. На річці ще плавали останні острівці криги. Все це огортав таємничий спів тоненьких джерелець талої води. Маленькі дітки кожного дня раділи їм і пускали по воді паперові човники. На алеях і парках вже виднілись маленькі зелені стеблинки травички. Ця ранкова гармонія завжди дарує мені натхнення



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 1.00 out of 5)
Loading...



Яка повинна бути ідеальна людина.
Твір “Весняний ранок”