Зимовий ранок у місті

Світає. На вулицях сонного похмурого міста не видно ні душі. Холодну землю вкриває товстий шар срібно-сліпучого снігу. І здавалося, що то не сніг, а велика білосніжна ковдра, що огортає собою всю землю. Ще вчора опустілі, немов сиротини дерева сьогодні стали ошатно вбраними та пишними. Тепер на них з`явилися сяючі прикраси і їх уже не можна назвати бідними та самотніми. Дахи будинків, верхівки дерев, уся поверхня землі обсипана снігом, який здалеку здається коштовностями, діамантами та самоцвітами. І вся та неземна краса, немов змушує тебе поринути

у казку до величного, наче вирізьбленого з дорогоцінного алмазу, палацу Снігової Королеви. Раптом з напів крижаного, таємничо-похмурого, закутаного у зимову казку чарів та невідомостей неба, як з глибокої сірої безодні, полетіло сліпуче, срібне конфеті. Маленькі сніжинки, немов створені рукою найталановитішого у світі майстра мініатюри, повільно та легко кружляли у вихорі зимового вальсу. Повертаючись з казки до реальності перед нашими очима те ж саме місто, тільки тепер на його вулицях шумно та гамірно, багато людей.
І все ж щасливий той хто перший побачив красу зимового ранку!






Твір на тему пам'ятай що слово бумеранг.
Зимовий ранок у місті