Твір на тему: “Якою повинна бути дружина державного діяча?” за повістю О. Назарука “Роксоляна”
Усім мешканцям Стамбула добре відомі білі стіни найбільшої мечеті міста, поряд з якою розташована гробниця української жінки, яка відома в Туреччині як Хуррем чи Хосені, а наші співвітчизники знають її як Роксолану. Мечеть була збудована ще за життя цієї видатної жінки, а якщо бути ще точнішими, то збудована була вона саме Роксоланою. На цьому місці ще раніш був Аврет-базар, на якому продавали у рабство людей. Поряд з мечеттю розташований притулок для обездолених, гробниця Сулеймана Великого і усипальниця Роксолани, прикрашена дорогоцінним
Але крім того, що вона колись була правителем, мало хто знає, якою була ця жінка і чому саме її шанують та поважають вже більше чотирьох століть. Чому їй присвячують багато наукових досліджень, про неї написано багато літературних творів, а її портрети прикрашають експозиції багатьох музеїв? Навіть у Львівському Національному музеї є портрет Роксолани, написаний невідомим італійським майстром XV століття. Деякі сторінки життя цієї незвичайної жінки розкриває повість українського письменника
Повість “Роксоляна” – твір історичний. Він розпочинається з розповіді про підготовку до весілля майбутньої Роксолани – Насті Лісовської, яка народилася у родині Луки Лісовського і Степана – сина львівського купця. Як говориться у відомому українському прислів’ї – “Не знаєш ранком, що буде ввечері”. Так сталося і з Настею. На містечко, де вона жила, напали турки і полонили багато чоловіків і жінок, серед яких опинилася і Настя.
Дівчину тричі перепродавали на невільничих базарах і врешті-решт доля привела Настю до гарему Сулеймана. В гаремі султана полонянка виконувала саму різну роботу. Вона носила воду для великого господарства Сулеймана, мила поли то сходи у палаці, чистила килими, сторожувала біля передпокоїв султана та займалася багатьма іншими справами. Та одного разу, як говорить автор, “надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі”. Стоячи біля дверей одаліски султана вона не втрималася і лише один-єдиний раз підняла очі на величного з найвеличніших, хоча не мала право це робити.
Українська дівчина надзвичайно вразила Сулеймана Великого своєю красою, а з часом і розумом. Завдяки старанням набожного вчителя Абдуллага Настя дуже добре розумілася на Корані. Та й з падишахом розмовляла переконливо і сміливо, бо добре знала, що за Кораном чоловік не має права взяти дівчину силою, бо то є великий гріх. Така поведінка і розмови Сулеймана з дівчиною сколихнули його душу, тому що з ним більш ніхто не наважався так говорити, окрім рідної матері. Та не тільки сміливість дівчини і її слова зацікавили султана, “але й вільна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом. Ще не маючи волі, будучи невільницею, Хуррем у розмові з Сулейманом на його запитання, що ти робила б, якби сповнилося твоє бажання, відповіла: “Я будувала б, будувала багато… наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), …велику дарешттіру (лікарню), …каравансерай для подорожніх і чужинців”.
Вже після перших розмов з дівчиною Сулейман відзначив її великий розум та пошану до своєї батьківщини, до землі, де вона народилася, бо Настя ніколи не забувала про рідну українську землю та про свій рідний народ. З часом Настя, а потім Ель Хуррем, отримала волю, прийняла іслам і стала дружиною Сулеймана Великого. Згодом вона народила йому трьох дітей: “Вона блистіла умом і веселістю, безоглядністю і милосердям”.
Нова дружина падишаха досить швидко набула визнання, представники різних країн стали просити послухання у Роксолана, навіть незважаючи на те, що вже були допущені до палацу дозволом султана. До Роксолани, яка ходила “без заслони”, часто заходили зовсім чужі і незнайомі люди – вчені, майстри, поети, “муляри й будівниці, кожного вона приймала, і кожен з них дивувався її розмовами і зацікавленням”. Навіть проповідники Корану просили, щоб Сулейман Великий, володар трьох частин світу, прислухався до прохань і порад Ель Хуррем. І влада його із любові великої переходила в руки його жінки”. Та як кажуть у народі – “Коли влади багато, то горе поряд ходить”. Так сталося і з Роксоланою.
Не менше уваги, ніж видатним людським якостям, автор повісті “Роксоляна” приділив і красі цієї незвичайної жінки. Але все ж таки, саме вміння довести свою правоту, вміння переконувати людей, які ніколи в своєму житті не знали відмови, вміння турбуватися про інших і надзвичайний розум Роксолани зробив її найвидатнішою і найпрогресивнішою жінкою свого часу. Але й сьогодні саме такі риси повинні мати жінки сучасних лідерів, саме так повинні вони поводитися у суспільстві і саме так турбуватися про свою рідну країну. Саме такою, як Роксолана, повинна буди дружина сучасного державного діяча, саме Роксолана може бути прикладом для таких жінок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)