Твір на тему: “Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”
На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Проте незважаючи на всі ці катування й поневіряння українці змогли зберегти свою історичну пам’ять. Микола Вороний казав, що все те зло, яке чинилось проти нас лише змушувало нас ставати сильнішими й кращими. Він знав також, де знайти джерело натхнення та відповідь на питання: як же передати цю пам’ять нащадкам. Відповідь проста: вона у Слові.
Твір побудовано на основі літописних джерел. Зовнішня дія – доволі динамічна й інтригуюча. Князь Володимир Мономах “під час походу” взяв у полон з ясирем улюбленого сина половецького хана. Юнак дуже швидко почав забувати рідний степ, став “край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати”. Батько-хан не міг не ятритись через це, тож послав до Києва людину, аби розшукати юнака і нагадати йому про батьківщину. А далі в сюжетну канву вплітаються прадавні пошуки магії слова. Прадавні, бо постають з літописного оповідання: посланець зустрівся з юнаком
Не випадкове звернення Миколи Вороного до давньої легенди, як і не випадковий її переказ у літописі. Адже зі смертю Володимира Мономаха насувалися на Київську Русь лихі часи. Як запобігти розбрату, у чому шукати порятунку від виснажливих князівських чвар і ворожих зазіхань? Ось і пригадалася легенда. Та тільки не про євшан-зілля в ній йшлося. Освічений чернець, автор літопису, знав не лише про половецьких ворожбитів, а й про своїх, зачаєних в лісах відунів і відунок, чарівників і волхвів. Це вони силою замовлянь, пристрасною молитвою перетворюють пустоцвіти й бадилля на рятівні ліки, що здатні зцілити й тіла, й душі. Отож, треба віднайти магічне слово! Микола Вороний, занепокоєний у переддень ХХ ст. долею батьківщини, подає на розсуд читачів свій переспів давнього оповідання, сподіваючись на магічну силу слова.
Микола Вороний, який стояв на зламі двох епох в українському письменстві, прагнув вдихнути в наше слово свіжого повітря, щоб засяяло воно над світом, несучи правду про великий народ і його землю.
“Нехай наша нація, наш народ український увійде в ряди справді культурних народів, – говорив поет, – нехай сей народ буде високоморальний, гуманний, благородний і духовно красивий, нехай усі інші народи, дивлячись на нас, з почуттям високої пошани промовлятимуть слова “Україна”, “українці”.
Схожі твори:
- Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то […]...
- Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів […]...
- Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос […]...
- Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві […]...
- Пишемо шкільний твір по поемі Вороного “Євшан-зілля” Хоч би про що писав Микола Вороний, завжди в його творах був присутній образ рідної землі. Для поета не було нічого святішого за страдницьку, підневільну Україну: вона снилася йому вночі, вона надавала снаги жити вдень. Але не міг більше Вороний бачити, як з неї знущаються і як вона сама дає з себе знущатися. І, маючи […]...
- Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. (М. Вороний – неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, – слушно зауважує Г. Вервес, – Вороний створив… непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань”.) ІІ. Святі почуття людини, оспівані у поемі “Євшан-зілля”. […]...
- Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” (1899). В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а […]...
- Проблеми історичної пам’яті народу в поемі «Євшан-зілля» Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в […]...
- Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Тривалий час перебували у забутті ім’я і творчість Миколи Кіндратовича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до розряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім’я поета назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю творчістю намагався вивести українську літературу на […]...
- Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні […]...
- Проблема історичної пам’яті народу в поемі «Євшан – зілля» Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі «Євшан-зілля» Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У […]...
- “Життя з думками про Україну…” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
- Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці […]...
- Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, […]...
- “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XІX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє […]...
- І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів […]...
- Твір за поемою «Євшан-зілля» Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш «Краю мій […]...
- Вірність Батьківщині (за поемою «Євшан-зілля») Багато є легенд українського народу: про історичне минуле, про славетні подвиги… І багато українських письменників також писали твори на цю тему. Наприклад, у Миколи Вороного є поема «Євшан-зілля». Це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Якого роду ми діти? (за поемою «Євшан-зілля») Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас повернулися серцем до своїх рідних національних витоків, ще не всі відчули символічний запах […]...
- Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. […]...
- Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь […]...
- Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Він народився одного року з Лесею Українкою – в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї “вторинності”, меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа […]...
- “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” (життя і творчість Миколи Вороного) Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не залишив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сторінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізнатися про поета. Батько Вороного походив із селян, […]...
- Огляд творчості Миколи Вороного Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період – 1900-1917 pp. Він частково висвітлений; деяких виданнях О. Олеся, Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період – 1917-1940 pp. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насидьницькими смертями сотень майстрів […]...
- Поезія М. Вороного М. Вороний Народився на Дніпропетровщині в ремісничий родині. Освіту здобував у ремісничих училищах, звідки був виключений за революційну діяльність. Був під наглядом поліції, не мав права навчатися у вищих навчальних закладах Росії. Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. Деякий час був режисером в українському театрі “Руська бесіда”, актором у трупах М. Кропивницького, П. Саксагансько-го. […]...
- Патріотичні мотиви у творчості Вороного Коли в 30-ті роки почалися переслідування всього живого, мислячого, Миколі Вороному пригадали все: і сумніви та вагання в період революції, і еміграцію до Польщі та шестирічне перебування там. «Націоналіст» – так почали називати поета за те, власне, що він просто всім серцем, всією душею любив рідну Україну. Миколу Вороного заарештували, а в 1938 році його […]...
- Твір на тему: “Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі Івана Яковича Франка “Мойсей” Безсмертну художню й наукову спадщину залишив по собі титан українського письменства Іван Якович Франко. Так само, як Тарас Шевченко, він став цілою епохою в нашій літературі, повернувши їй здатність мислити й відчувати на світовому рівні. І цілком слушно стверджує Дмитро Павличко: “Шевченко народив, а Франко виховав українську націю”. “Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, […]...
- Твір про творчість М. Вороного Початок літературної діяльності М. Вороного припадає на роки навчання в Харкові і Ростові. Перший вірш “Не журись, дівчино” з’явився в 1893 році у журналі “Зоря”. З того часу твори М. Вороного часто друкувалися в періодичних виданнях, альманахах. І лише 1911 року вийшла збірка творів М. Вороного “Ліричні поезії”, а у 1913 – збірка “В сяйві […]...
- Твір на тему: “Відображення прагнення народу до національної самостійності і волі в поемі І. Франка “Мойсей” Коли знесилений, уярмлений український народ знаходився над прірвою духовної та культурної смерті, йому з’явився Кобзар-пророк і відвів його від безодні, поставивши своє безсмертне слово насторожі біля “рабів німих”. І це логічно, адже народу у всі часи потрібен поводир, який вказував би шлях до світлого і щасливого майбутнього. Після Шевченка з високих Карпатських гір звелася могутня […]...
- Твір на тему: “Відображення прагнення народу до національної самостійності і волі в поемі Івана Франка “Мойсей” Основною темою творчості одного з найбільш відомих і прославлених українських літературних діячів Івана Франка є боротьба українського народу за незалежність і самостійність. З урахуванням українських особливостей, які Іван Франко ввібрав мало не з молоком матері, у своїй поемі “Мойсей” він зміг продемонструвати боротьбу ізраїльського народу за свою самостійність, а також ряд істотних проблем, пов’язаних з […]...
- Багатство проблематики поетичної спадщини Вороного Він народився одною року з Лесею Українкою – в час, коди українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї «вторинності», меншовартості. Та орлам не страшні пута – вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа бажає скинуть пута, Що в […]...
- Твір на тему: Відбиття трагедії особистості, сім’ї, народу в поемі А. Ахматовій “Реквієм” Життя Ганни Ахматовій була трагічною. Ця мужественная жінка, на частку якої випали страшні часи, пережила багато горя. В 1921 році розстріляли Миколи Гумилева. Хоча на той час Ахматова була з ним розведена, біль за нього, за інших людей, які безвинно гинули, ранила її серце. Як поет Ахматова теж переживає не кращі часи: її вірші публікуються […]...
- Твір на тему: “Трагедія Миколи Куліша “97” Одним з трагічних образів української літератури 20-30 років ХХ століття був Микола Куліш, який залишив після себе високовартісні твори як за своїм змістом, так і за формою. Одна із перших його п’єс – “97” – пройнята більшовицькими тенденціями і в певній мірі ідеалізує “комнезами”, які в дійсності відіграли дуже сумну й шкідливу роль в історії […]...
- Із-за брами невідомості (огляд творчості М. Вороного) Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період – 1900-1917 рр. Він частково висвітлений ; деяких виданнях Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період – 1917-1940 рр. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насиды ницькими смертями сотень майстрів […]...
- Історична пісня у духовній скарбниці народу Історичні пісні є народною святинею, у них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів. Ці твори були покликані до життя насущними проблемами тогочасної дійсності. Тому саме вони дають змогу сьогоднішнім поколінням глибше зрозуміти характер свого народу, який, за висловом козацького полковника Івана Богуна, скидає шапку “лише перед Богом, та й то за власною охотою!” […]...