“Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша в світі.; І от гудець іде до Києва за юним паном. Усі спроби були марними – половець став русичем. Ні колискові, ні звитяжні пісні, ні батькові, страждання не зачепили жодної душевної струнки, але сталося диво:, почувши запах євшан-зілля, хлопець мов прокинувся з довгого сну.
Із запахами в людини пов’язані найгостріші спогади. Ось і дух привільного, широкого, безкрайого степу повернув юнака в дитинство, коли він був ще зовсім маленьким, бігав по ньому, а євшан-зілля наповнкн вало цей степ терпким, солодким, духмяним ароматом свободи. І луша перевернулася… гаряча половецька кров зажадала свободи, волі, свого власного дому, свого степу, батьківщини, просторів, життєдайної волі, шо манить, несе, п’янить, дарує шастя. Микола Вороний
Душа співатиме від волі, свободи і не залежатиме від якихось незрозумілих химер, яких ми самі навигадували і говоримо, що це перешкоди, які в усьому винні. Але винна людина, що нічого не хоче зробити для себе, не те що для своєї країни. І доводиться летіти однокрилим пораненим чорним круком над випаленим, оголеним, розораним, спаплюженим степом…
Людина істота і духовна і матеріальна.
Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля”