Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі «Євшан-зілля»

Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень.

Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У поемі «Євшан-зілля» М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду

про перебування сина половецького хана у полоні, його забуття про рідний край і батька, поет із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову.

Чимало синів і дочок України блукають по світу у пошуках щастя. Це до них звернені слова поета: Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій, В славі й шані пробувати. У поемі «Євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край, які забули свої звичаї. Микола Вороний задає риторичне запитання: Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,- Шлях у край свій повороту?! Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка «Хто матір забуває, того Бог карає».

Я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи. Ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної України, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.

Ми любимо свою Батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета: За честь і правду все віддай, Коли ти любиш рідний край! Я гадаю, що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. Отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...



Жіночі образи у творі стендаля червоне та чорне.
Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі «Євшан-зілля»