Твір на тему: “70-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників”

Одгриміли святкові феєрверки і пройшли масові заходи, присвячені сімдесятій річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. Але цей великий подвиг наших співвітчизників, подвиг наших прадідів треба згадувати не лише у дні великих свят, обмежуючись квітами, демонстраціями та салютами, його треба пам’ятати і шанувати у будь який день. Тож давайте згадаємо декілька сторінок, присвячених визволенню Києва і назавжди залишимо їх у своїй пам’яті. А відбувалося це так:

Наприкінці літа 1943 року вийшовши до Дніпра, радянські

війська, не чекаючи прибуття спеціальних засобів переправи, приступили до форсування цієї могутньої ріки, яка за повноводістю поступалася хіба лише Волзі та Дунаю. На захід від Гомеля північніше і південніше Києва, біля Кременчука і Дніпропетровська, використовуючи будь-які підручні засоби та долаючи запеклий опір, частини Червоної Армії переправлялися через Дніпро і захоплювали плацдарми на його правому березі.

Велику допомогу військам надавало населення Наддніпрянщини. Рибалки з радістю віддавали радянським воїнам приховані від німців човни, допомагали будувати плоти і пороми. Місцеві партизани захоплювали

переправи і утримували їх до підходу радянських частин. Під безперервним артилерійським, кулеметним вогнем і бомбардуванням з повітря, зневажаючи небезпеку і смерть, йшли радянські бійці на штурм “Східного валу”. Чимало їх загинуло в ті дні в дніпровських водах, але борг свій вони виконали до кінця.

До кінця вересня на правому березі Дніпра було захоплено двадцять три плацдарми. Більшість з них спочатку обмежувалися лише вузькою крайкою берега, зачепившись за яку радянські бійці трималися до підходу підкріплень. Маленькі, але численні плацдарми поступово розширювалися і зміцнювалися, тут накопичувалися війська і техніка, створювалася загроза краху всієї стратегічної оборони противника на Правобережній Україні. Радянські війська показали дивовижні приклади масового героїзму і високу військову майстерність. Близько двох тисяч солдатів і офіцерів за форсування Дніпра отримали звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч були нагороджені орденами і медалями.

У жовтні у зв’язку з швидким просуванням Червоної Армії на захід відбулися зміни в організації і найменуваннях фронтів. На базі Брянського фронту північніше Великих Лук був створений і розвернувся 2-й Прибалтійський фронт; Калінінський фронт був перейменований в 1-й Прибалтійський; Центральний став іменуватися Білоруським, а Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний стали, відповідно, 1-м, 2-м, 3-м і 4-м Українськими фронтами.

Зусилля Українських фронтів в осінніх боях 1943 року зосередилися на звільненні столиці Радянської України Києва, розширенні захоплених на правобережжі Дніпра плацдармів до стратегічних розмірів і ліквідації ворожих військ у межиріччі Молочної та Дніпра. Цими операціями було покладено початок визволення Правобережної України.

Честь визволення української столиці випала на долю 1-го Українського фронту (командувач генерал армії М. Ф. Ватутін). Командування фронтом виконало колосальну роботу з підготовки військ до цієї операції. Після того, як в жовтні спроба наступати з Букринського плацдарму, розташованого на південь від Києва, закінчилася безуспішно, головні зусилля було вирішено перенести на інший плацдарм – в район Лютіжа, що знаходився на північ від Києва. На ньому перебувала 38-а армія, командування якою наприкінці жовтня прийняв генерал-полковник К. С. Москаленко. Сюди ж приховано була перекинута з Букринського плацдарму 3-тя Гвардійська танкова армія під командуванням генерал-лейтенанта П. С. Рибалки, артилерійські та інженерні з’єднання. На лівому березі проти плацдарму зосередився 1-й Гвардійський кавалерійський корпус. У складі 38-ї армії діяла 1-а Чехословацька бригада під командуванням полковника Л. Свободи. Понад дві тисячі гармат і мінометів, 500 установок реактивної артилерії було стягнуто на напрям головного удару. Все це створювало значну перевагу над супротивником, який вирішив у що б то не стало утримати Київ, так як його втрата створювала загрозу всьому німецькому південному угрупованню і відкривала перед Червоною Армією шляхи на Карпати і до Польщі.

3 листопада вранці радянські війська вдарили по ворожій обороні і, прорвавши її, рушили до Києва. Це було несподіванкою для німецького командування, яке вважало, що головний удар буде нанесений з Букринського плацдарму, де 1 листопада дві радянські армії почали наступати з метою відвернути увагу від Лютіжа. Коли фашистські генерали зрозуміли свою помилку, було вже пізно. Радянські танки, не припиняючи своїх дій і вночі, стрімко просувалися вперед. До вечора 5 листопада бої зав’язалися на околицях Києва і тривали всю ніч. До ранку 6 листопада опір противника в місті було зламано і “мати міст руських” – древній Київ знову знайшов свободу. 6 листопада, напередодні 26-ї річниці Жовтневої революції, Москва урочисто салютувала визволителям столиці України. Дивізії, які особливо відзначилися в цих боях, отримали почесні найменування “київських”, чехословацька бригада була нагороджена орденом Суворова 2-го ступеня, а троє її воїнів стали Героями Радянського Союзу.

За визволення столиці нашої країни Радянська армія заплатили десятками, а то й сотнями тисяч життів наших співвітчизників, які до останньої краплі крові виконували свій священний борг – визволяли рідну землю від жорстокого і безжалісного ворога. Можливо, нам варто замислитися і сприймати День визволення Києва не тільки як звичайне свято і привід для розваг, а як і день жалоби за загиблими воїнами, які поклали свої голови в українську землю заради щастя, свободи та незалежності наступних поколінь. Можливо, нам варто не тільки веселитися і радіти, але й на хвилинку зупинитися, зайти у будь-яку церкву і поставити свічки загиблих. Адже дуже багато воїнів так і не було поховано за християнським звичаєм – вони знайшли вічний спокій у водах Дніпра та на пагорбах Придніпров’я.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “70-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників”