Твір на тему: “Чи потрібна нам війна”

Війна – це ворог світу, а значить, ворог добра і злагоди. Я думаю, що люди не повинні воювати один проти одного. Вони повинні намагатися будь-яким способом уникнути сварки і вирішувати проблеми лише мирним шляхом. Війна починається через те, що правителі країн не можуть домовитися між собою і тоді вони посилають свої народи на поле битви. Там калічиться і гине дуже багато невинних людей, які мріяли жити просто і щасливо: працювати, вчитися, любити і ростити дітей. Але їм доводиться віддавати своє життя і здоров’я за примхою дурних правителів,

які засліплені ворожнечею і ненавистю один до одного. Це несправедливо і дуже жорстоко.

Війна – це завжди насильство і руйнування. Особливо багато горя війна приносить дітям, які залишаються сиротами, ростуть в нужді і голодують, не можуть вчитися і веселитися. Їхнє дитинство закінчується дуже швидко, і вони не винні, що потім виростають суворими і жорсткими людьми, тому що війна назавжди залишає темний слід в їх думках і душах.

Українському народу довелося перенести багато воєн, найстрашніша почалася в 1941 році – Велика Вітчизняна війна проти фашистської Німеччини. Це був жорстокий і сильний ворог. Усі радянські

люди мужньо встали на захист своєї Батьківщини, фронт і тил билися і трудилися на смерть! Війна увірвалася в кожен дім, в кожну сім’ю.

Мій дідусь у цей час був підлітком – майже моїм ровесником. Його батько пішов на фронт у перші дні війни, а мама та старший брат їздили рити окопи на підступах до міста. Потім його брат теж пішов на фронт і загинув у дев’ятнадцять років. Замість навчання в школі дідусь працював на заводі. Хлопчаки не діставали до верстаків і тому під ноги їм підставляли ящики. Але робочу норму вони виконували як дорослі.

Моїй бабусі не було і п’яти років, коли почалася війна. Її батько теж пішов на фронт, мама працювала від зорі до зорі, а бабусі доводилося самій управлятися з молодшими дітьми. Дітям завжди хотілося їсти, а їжі не вистачало, і їм доводилося готувати коржі з картопляного лушпиння і заварювати чай з сушеної моркви. Коли під час війни моя бабуся пішла в перший клас, школярам доводилося писати недогризками олівців на полях старих газет.

Але, нарешті, в травні 1945 року радянський народ переміг ворога. Дорогою ціною дісталася ця перемога нашому народу – ціною життя багатьох мільйонів людей. Ніхто не забутий і ніщо не забуте! Вже 68 років День Перемоги 9 травня – червоний день календаря. Для нас це світле і сумне свято одночасно – ми дякуємо ветеранів війни за їх подвиг і згадуємо тих, кого вже немає з нами. Цей день відзначають не тільки в нашій країні, тому що радянські солдати принесли свободу від фашистів багатьом народам.

Люди, бережіть світ, живіть в дружбі і злагоді!






Твір на тему друзі пізнаються в біді у публіцистичному стилі.
Твір на тему: “Чи потрібна нам війна”