Тема любові у романі М. А. Шолохова “Тихий Дон”
1. “Тихий Дон” – роман про історію козацтва. 2. Життя козацтва й війна. 3. Наталя й Ксенія. 4. Випробування героя війною. 5. Переосмислення сенсу життя й відносини до любові Георгія Мелехова. 6. Фінал роману.
Предметом оповідання у романі Шолохова “Тихий Дон” є історія козацтва. Шолохов іде по шляху нещадної правдивості у відтворенні подій того років, життя козаків Перед читачем відкриваються подробиці традицій і укладаизни козацтва, трагедія народу. Хоча однієї із центральних тем роману є тема війни й революції, тематику роману
Через обоє ці мирів проходить червоною ниткою тема любові. Шолохов показує, як тісно зв’язані історичні події з окремим життям простої людини. У фіналі роману, у головного героя, ГриГорея Мелехова, відкривається здатність любити Любити дітей, Наталю, взагалі відчувати життя з позицій любові. Роман починається з опису будинку – козачого двору.
Будинок і двір для ГриГорея – одне з головних місць, туди він вертається після всіх
Незважаючи на всі метання, Наталя, проте, вертається в будинок свекра, розуміючи, що тільки там у неї ще їсти надія дочекатися чоловіка й повернути його в сім’ю. У підсумку вона все-таки перемагає суперницю, часом, терпінням. Але щастя це їй не приносить. Наталя гине, коли відмовляється від ідеї материнства, не бажає більше мати дітей від людини, що заподіяв їй стільки горя, що розтоптав ідею чистоти любові Ксенія Астахова – трагічний персонаж, одна із граней цього непростого любовного трикутника. Почуття любові в Ксенії незвичайно сильно, жагуче.
Воно виражається в безмежній самопожертві, у перенесенні центра життя із себе на іншу людину, якій вона віддає всю себе без залишку. Якщо Наталя перенесла запаси свого нерозтраченого почуття на дітей, то поруч із Ксенією діти не приживаються. У неї як би споконвічно не відведено на них ні чуточки любові й турботи. Вся сила її почуття спрямована на улюбленого чоловіка Протиставлення двох цих, таких несхожих один на одного героїнь, дуже важливо для сюжету роману. Адже їх поєднує любов до ГриГорея.
Іон любить обох цих жінок, таких різних. При цьому любов до них не розбиває його на частині, навпаки, ці почуття доповнюють друг друга У Наталі його залучає внутрішня краса, чистота, що навіть зовні проявляється в незвичайному сяйві й світлі цієї жінки. Наталя – втілення жіночності, затишку, сім’ї, домівки, дітей.
Вона вся в традиціях козачого побуту, з нею тепло, затишно й надійно. Ксенія ж, навпаки, гарна “зухвалою красою”, порочної. Вона повна таємниці, ризику.
Її зустрічі із ГриГореєм – незаконні, нишком, додають почуттю гостроти. ГриГорей знаходить у Ксенії теперішню родинну душу Коли Наталя дорікає її за те, що та віднімає батька в дітей, Ксенія відповідає: “У тебе хоч діти є, а він у мене… один на всьому білому віті! Перший і останній”…
Любов героїв, ще на початку роману, зштовхнулася з козачими звичаями й традиціями. Ксенії важко переносити гніт цих традицій, вона хоче все кинути й кличе із собою ГриГорея. Але в нього не вистачає рішучості все кинути, він лише йде із Ксенією за межі хутора Любов головний герой роману випробовує не тільки з боку двох люблячих його жінок. Мабуть; саму гарячу любов харчувала до свого молодшого сина Грише його мати, Іллівна.
До останньої мінути чекала вона його з війни, втративши й чоловіка, і старшого сина, і обох невісток. Перед смертю, зібравши останні сили, вийшла вона вночі з хати. “Іллівна довго дивилася в сутінкову степову синь, а потім неголосно, начебто він стояв відразу біля її, покликала: – Гришенька! Родненький мій! – Помовчала й уже іншим, низьким і глухим голосом сказала: – Кровинушка моя!
“. Любов Мелехова піддається випробуванням війною, важкими роздумами героя про те, як коштує йому жити. Його трагедія – це трагедія особистості, що невблаганний хід історії поставив перед необхідністю крутого повороту у своїй долі. ГриГорей показаний нам автором як правдошукач. У пошуках правди він проходить найважчий шлях – шлях самопізнання.
Протистояння білогвардійців і радянської влади, братовбивча війна вимотали Мелехова. Замолоду він був доброю, чуйною людиною, мріяв про любов і щастя, хотів одержати відразу всі Він мріє ходити по м’якій землі із плугом, тужить за мирним життям, по Дону, по любові Ксенії… А замість цього – кров, страждання, юрби полонених, непримиренна ненависть людей друг до друга.
Ксенія пронесла любов до ГриГорея через все своє важке, зіпсоване життя. Проста, неписьменна козачка, вона мала складну, багату душу. Письменник часто передає почуття, що хвилюють Ксенію, через сприйняття нею навколишньої природи От після важкої хвороби Ксенія вперше вийшла на ганок і довго стояла, сп’янена свіжістю весняного повітря. У фіналі Ксенія вже не виглядає такою демонічною жінкою.
Вона живе молитвою за Георгія, і навіть до дітей його ставиться як до рідного. Від горя, втрат, метань герой рано постарів, однак не розгубив людських почуттів. Щирість, чуйність, здатність до співпереживання, співчуттю ми спостерігаємо в ГриГорея протягом всього його життя.
І особливо ці якості виразні в завершальних частинах роману. Героя потрясає видовище вбитих Фінал роману не радісний – Мелехов так і не знаходить щастя з жодною з улюблених жінок. Але, провівши героя через ряд випробувань, одним з головних серед яких було випробування саме любов’ю, автор показує нам, як міняється сприйняття життя в Георгія, як він ставиться до цих жінок, чого він чекає від відносин, і що стає для нього головним у кінцевому підсумку
(1 votes, average: 5,00 out of 5)