Життєва драма ГриГорея Мелехова, головного героя роману М. А. Шолохова “Тихий Дон”

Не сохами-те славна землюшка наша розорана… Розорано наша землюшка кінськими копитами… Цветен наш панотець тихий Дон сиротами, Наповнена хвиля в тихому Доні батьківськими, материнськими слізьми. Стародавня козача пісня Дія роману Михайла Шолохова “Тихий Дон” охоплює роки, ознаменовані історичними подіями світового значення: Перша світова війна, Лютнева революція, Жовтнева соціалістична революція, повстання козаків 1919 року, громадянська війна, колективізація – от основні його віхи.

Михайло Шолохов першим з російських

письменників правдиво й повно розповідає про цей драматичний період у житті країни. І не дивно, адже він сам був мимовільним свідкою й учасником цих трагічних подій. Всією душею молодий письменник уболіває за долею козацтва, за долі своїх земляків.

Щоб домогтися максимальної об’єктивності, Шолохов включає в роман теперішні документи того часу, військові зведення Поряд з вигаданими героями в подіях беруть участь реальні історичні особи, приміром, відомі воєначальники – як білі, так і червоні. Багато літературознавців думають, що й деякі центральні діючі особи роману мали прототипів. Так, відомі письменникові козаки

Павло й Олексій Дроздови цілком могли послужити прообразами братів Мелехових, ГриГорея й Петра. Портрет свого головного героя, ГриГорея Мелехова, Шолохов малює досить лаконічно, декількома ємними штрихами Однак цього досить, щоб у читача зложився образ ГриГорея Мелехова: не тільки його зовнішні риси, але й подання про характер, про неабияку особистість цієї людини. Описуючи зовнішність ГриГорея, Шолохов відзначає властивого роду Мелехових “підсинені мигдалини гарячих очей”, “звислий коршунячий ніс”, “ледве косі прорізи” око – спадщина від бабусі-туркені.

Разом із зовнішніми рисами ГриГорей успадковує й характер свого діда й батька: гаряча вдача, хоробрість, працьовитість, прямодушність, здатність до жагучої, самозабутньої любові. Буквально з перших же слів автора читач відразу мимоволі виділяє ГриГорея Мелехова серед інших героїв роману. Неординарна, яскрава зовнішність і своєрідність характеру як би заздалегідь пророкує ГриГорею непростими, наповненими подіями життя. Однак доля шолоховского героя виявляється суперечливої й заплутаної Повної праці, але вільним вільним життям здавна жили донські козаки. Сіяли й забирали хліб, ішли на військову службу й верталися, вірою й правдою служили росіянинові паную.

Життя текло по звичному руслу, підкоряючись віковим законам і звичаям. Перша світова війна, а потім і революція перевернули все – знайомий уклад життя, побут, всі подання про життя. Що робити, чиєї сторони триматися, чию правду захищати?

Цими сумнівами, як і все козацтво, мучається ГриГорей Шолохов пише: “…усе було плутано, суперечливо. Важко намацувалася вірна стежка; як у топленням гаті, вибилася під ногами грунт, стежка дробилася, і не було впевненості – по чи тої, по якій треба, іде”. У пошуках правди Мелехов бореться на стороні білих, хоча й нехтує їхню зарозумілість стосовно нього, напівписьменному, але більше здатному воєначальникові, чим “утворені” генерали Він не може сховати ні своїх почуттів, ні постійно обуревающих душу сумнівів. Уміло керуючи сотнею своїх бійців, люто атакуючи ворога, він не в змозі розібратися в що відбувається, але гаряча кров знову й знову штовхає його в бій, у саму гущавину боїв.

ГриГорей бачить свавілля, що твориться представниками “нової влади”: розстріли, насильство, грабежі, – і вирішує боротися цією загарбницькою владою. Однак минуле пішло безповоротно. ГриГорей намагається знайти людей, здатних допомогти йому розібратися в подіях, що відбуваються.

Такою людиною стає Подтелков, що переконує ГриГорея перейти на сторону червоних. Тепер Мелехов воює вже на стороні свого недавнього супротивника, однак його розум і душа все також повно сумнівами. І не може він знайти собі місця в числі тих, хто силою зброї нав’язує козакам далеку їм влада. Повернувшись після поранення додому, ГриГорей разом зі своїми земляками знову вступає в бій з “новим порядком”.

И знову ллється кров, валить життя й побут, найближчі сусіди й недавні друзі виявляються смертельними ворогами. ГриГорей, по суті справи, очолює повстання, без коливань убиває й сам ризикує бути вбитим. Але результат уже вирішений.

І справа не в тім, що повстання виявляється подавленим, а, у щиросердечному надламі, що відбувається із ГриГореєм Мелеховим Він утомився від виру подій, над якими не владний, утомився вбивати, він переживає трагедію шлюбу з нелюбимою дружиною, гинуть багато хто його рідні й близькі люди, у їхньому числі й Ксенія Астахова, любов до якої він проносить через всі ці роки як найдорожче, що залишалося в нього в житті. Наприкінці свого шляху ГриГорей приходить до байдужності стосовно власного життя, воно повністю спустошено. Автор не залишає йому надій на майбутнє. Шолохов порівнює підсумок його земного шляху із чорними, випаленими пожежами степом Але на цій мертвій землі вже зароджується нове життя.

У це нове незнайоме життя має бути ввійти синові ГриГорея – Мишатке Мелехову…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір закони моралі найкращі життєві орієнтири.
Життєва драма ГриГорея Мелехова, головного героя роману М. А. Шолохова “Тихий Дон”