«Найголовнішого очима не побачиш» (за казкою «Маленький принц»)

Французький письменник та льотчик Антуан де Сент-Екзюнері народився в один рік з новим століттям, яке відрізнялося від попередніх епох новим розумінням людини й мистецтва.

Саме митці XX століття зосередили свою увагу на тому, як зробити маленьку людину справді великою… У своїй казці «Маленький принц» письменник розповідає про духовні цінності, що виявляються важливішими за буденні справи дорослих, про те, що потрібно людині, її серцю, про те, що робить н щасливою.

Коли читаеш перші сторінки «Маленького принца», серце огортає сум.

Ніхто й ніколи не розумів малюнки пілота, а значить, і його душу. Маленький принц теж почувався дуже самотньо. Особливо сумно читати ті сторінки книги, де тільки луна озивається до Маленького принца:

«- Будьте моїми друзями, – сказав він, – я зовсім один.

– Зовсім один… зовсім один… зовсім один… – відповіла луна». Маленький принц прилетів з маленького астероїда В-612, де був його дім.

Зранку він прочитав свої вулкани й доглядав за трояндою. Астероїд – символ дому. Вулкани – символ того, за що ти відповідаєш. Троянда – уособлення краси, духовності. Маленький принц полишив свою планету та зробив крок

у невідомий Всесвіт, щоб знайти сенс буття.

Герой познайомився з мешканцями кількох астероїдів, але не знайшов відповідей на питання, що хвилювали його, не знайшов друзів. Він побачив, що для дорослих важливі багатство, влада, честолюбство тощо. А його «дитяча» душа прагнула іншого – взаєморозуміння, чистоти в стосунках, радості кожного дня, краси. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Тому її почуття можна вважати духовним барометром світу. Журба дитини – ознака того, що в небезпеці не тільки сучасність, а й майбутнє.

Потрапивши на велику й красиву планету Земля, Маленький принц познайомився з пілотом. У їхньому світовідчутті виявилося багато спільного. Разом вони пройшли довгий шлях до криниці з живою водою. І це був шлях не тільки через пустелю, а передусім шлях через власні сумніви й протиріччя.

Коли на Землі Маленький принц побачив такі самі троянди, як та, що росла на його астероїді, він заплакав. Героя охопив відчай від невпевненості в собі й системі своїх життєвих цінностей. Він хотів любити одну троянду, а виявилося, що троянд на Землі багато. Він хотів бути великим, але не знав як…

Проте Лис, з яким познайомився герой, допоміг йому збагнути, в чому сенс життя. Він пояснив, що друзів мати нелегко, що для цього потрібно віддати іншому часточку власної душі, власного серця. «І ось тобі мій секрет.

Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш». І Маленький принц зрозумів, що його троянда є такою дорогою для нього через те, що він віддав їй багато часу, вклав у неї часточку власного серця і тому відповідає за неї перед власним сумлінням. Маленький принц раптом відчув гостру потребу знову опинитися вдома, на маленькому астероїді, біля своєї троянди.

Змалювавши загальну картину світу «дорослих» і поставивши в його центр дитину, Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке суспільство, куди прямує людська цивілізація і Всесвіт взагалі, справжні й фальшиві цінності, місце людини у житті, боротьба людяного і бездуховного начал, значення краси, дружби у світі та ін.

Головне, на думку Сент-Екзюпері, – це щоб людина повернулася до своєї землі, до людей, до природи, до вічних цінностей, до самої себе. Щоб відродила в своїй душі по-дитячому чисте сприйняття світу.






Хто є для мене взірцем твір.
«Найголовнішого очима не побачиш» (за казкою «Маленький принц»)