Т. Шевченко. “причинна”, “лілея”

Мета: закріпити знання школярів про баладу як літературний жанр; розкрити на прикладі програмових творів образи жінок, їх долю; дослідити доцільність застосування елементів фольклору, звичаїв, обрядів для сприйняття ідейного змісту “Причинни”, “Лілеї”; розвивати логічне й абстрактне мислення, увагу, спостережливість, уміння виразно читати поетичні твори, коментувати їх ідейно-художній зміст, грамотно висловлювати власні думки і робити висновки; виховувати почуття пошани до творчості Кобзаря, волелюбність, доброту, щирість, вірність

у почуттях.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, виставка книжок поета раннього періоду творчості, учнівські малюнки до змісту програмових творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), аудіозапис творів.
Перебіг уроку

І. Організаційний момент
іі. перевірка домашнього завдання
Виставка учнівських малюнків до творів “Причинна”, “Лілея”. Школярі демонструють свої роботи, стисло коментуючи їх зміст.
ііі. актуалізація опорних знань
1. Вікторина “Життєва доля Т. Шевченка”
Завдання: розташуйте факти з життя Тараса Григоровича

у хронологічній послідовності.

А) Перебування в казематі.
б) Солдат-засланець в Орській фортеці.
в) Кухарювання за наказом управителя панських маєтків.
г) Ув’язнення в Новопетрівській фортеці на березі Каспій
ського моря.
д) Пастух у дядька Павла.
е) Нижній Новгород. Знайомство з О. Герценом, Анненко-
вим.
є) “Школяр-попихач” у дячка Богорського.
ж) Діяльність в “Современнике”.
з) Козачок у пана Енгельгарда.
и) Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.
і) Викуп із кріпацтва.
ї) Закінчення Академії мистецтв і приїзд на Україну.
2. “Мозкова атака”
– Фольклор – це… (Усна народна творчість)
– Балада – жанр… (Ліроепічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом)
– Ознаки балади… (Зображення однієї події з життя головного героя. Висока емоційність. Нетривалий час події. Невеличка кількість дійових осіб. Стислість, малий обсяг. Віршова форма)
ІV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
Владна над люблячим тільки любов!
Й.-В. Гете
Любов – це краса, це сумна в’язниця,
Бог від якої заховав ключі.
П. Сорокін
1. Вступне слово вчителя
У 30-ті роки панівним в українській літературі був романтизм, що й позначився на перших творах поета-початківця. Ви вже знаєте, що серед усіх жанрів почесне місце належало баладі. Шевченко був добре обізнаний із творами цього жанру, писаними українськими, російськими та польськими авторами. З дитячих

Років знав багато народних балад. Засвоївши досвід своїх попередників, він пише оригінальні твори, надаючи давньому жанру нових якостей.
Геніальність Т. Шевченка виявилася в тому, що він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свої поетичні твори фольклорною образністю, що вироблялась, відшліфовувалась віками. Тут могутнє авторське начало активно вбирало в себе начало фольклорне, і саме на цій межі змогло відтворитись таке величезне за своєю значимістю явище, як твори Кобзаря.
Тож давайте розглянемо балади митця і виявимо в ній традиційне й оригінальне, своєрідне.

2. Опрацювання твору Т. Шевченка “Причинна”
2.1. Виразне читання, прослуховування прологу поезії в аудіоза-писі.
2.2. Історія написання та джерела. Поетичний твір належить до раннього періоду творчості
Т. Шевченка. Баладу було написано у 1837 році, надруковано в альманасі “Ластівка” (1840).
Автор влучно застосовував у творі елементи фольклору (наявність фантастичного, народних звичаїв та повір’їв, пісень, мовних засобів фольклорної поетики).
Використав традиції написання балад своїх попередників у цьому напрямі як в російській (В. Жуковського “Людмила”, “Кассандра”, “Світлана”), так і в українській літературі (П. Гу-лак-Артемовський “Рибалка”, Л. Боровиковського “Маруся”, твори А. Метлинського).
2.3. Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.
2.4. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.
2.5. Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.
2.6. Жанр: романтична балада.
Автор, реформуючи цей жанр, змінює традиційну ідейно-те
матичну структуру твору: поряд із елементами фантастичного зо
бражено реальних людей, їх реальні дії. Значно розширені межі
поетики твору, більше використано засобів художньої виразності.
Тому припускають, що “Причинна” за жанровою специфікою
дуже близька до соціально-побутової поеми.

2.7. Віршування твору.
“Причинна” близька до народних пісень із погляду ритміки
вірша. Поет вільно володіє коломийковим ритмом (4 + 4 + 6 складів з цезурою (паузою) після восьмого складу: В таку добу під горою, / Біля того гаю…), силабічним і тонічним віршем. При зміні настрою і характеру розповіді він змінює і ритмічну структуру вірша. Чотиристопний ямб на початку балади “Реве та стогне…”) змінюється далі коломийковим розміром (“В таку добу під горою…”), а потім амфібрахієм (“Така її доля…”), потім знову ямбом, коломийковим ритмом і т. д. поет глибоко і тонко відчував залежність мелодійності поезії від її змісту.
2.8. Особливості назви твору.
Причинна – жінка, яка втратила психічну рівновагу внаслі
док того, що їй, за давніми народними уявленнями, “щось пороб
лено”, в даному разі – ворожкою.
2.9. Сюжет “Причинної”.
Сюжет твору простий, дуже близький до народної творчості.
Молода дівчина покохала козака, а той поїхав на чужину й довго не вертався. На її думку, хлопець загинув. Але героїня-сирота настільки сильно переживає цю розлуку й чекання, що стає “причинною”, втрачає розум. Винними в цьому вважаються “злі люди” (ворожка, яка зачарувала дівчину, щоб та менше тужила. Дівчина, зачарована, уночі гуляє берегом Дніпра (“Реве та стогне Дніпр широкий”) і оплакує смерть свого коханого. У сюжет твору майстерно вплетені психологізовані пейзажні картини. Природа наче ілюструє, відгукується на зміни настрою героїні балади. Із води виходять на місяці погрітись русалоньки – то нехрещені діти і дівчата. Вони побачили сновиду, яка на дубі виглядала коханого, почекали, коли та спуститься і залоскотали її насмерть. Аж на світанку повертається коханий козак, він бачить під дубом дівчину свою мертву й вбиває себе. Люди їх знаходять і ховають.
2.10. Композиція.
Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка під впливом
ворожіння стала причинною.
Зав’язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв повернутися до неї з походу.
Кульмінація: смерть героїв.
Розв’язка: епілог (поховання закоханих).
2.11. Художні особливості твору.
У баладі виявилося багатство поетичної мови Т. Шевченка,
різноманітність художніх засобів, зокрема ритміки вірша. Для зображення у творі явищ дійсності автор широко використав

Народнопісенні засоби, зокрема епітети фольклорного походження: “синє море”, “біле тіло”, “козаченько молоденький”, “біле личко”, “гай темний”, “Дніпро широкий”, “чисте поле”, “дуб кучерявий” та ін. Зустрічаються також фольклорного походження пестливі назви: “козаченько”, “русалонька”, “слізоньки”, “дівчинонька” та порівняння: “з уст – ні пари”, “кругом, як в усі, все мовчить”. Все це свідчить про те, що поет широко і творчо використав скарби живої розмовної української мови.

2.12. Новаторство твору.
Новим у жанрі балади були ліричні відступи, у яких Т. Шев
ченко виявив своє ставлення до героїв твору, до зображуваних
подій. Українська поезія до митця не зазнала такої безпосеред
ності почуттів, щирості, непідробленості, такого яскравого вира
ження народних уявлень.
Поет не тільки співчуває скривдженим, але й заступається за них, викликає глибоке співчуття до них у читачів.
2.13. Фантастичне поруч із реальним.
У баладі “Причинна” є явища реальні та фантастичні. Твір спо
ріднюється не з фантастикою поетів-романтиків, відірваною від
життя, а з фантастикою фольклорною, народною, яку так майстерно
ще до Шевченка використовував у своїй творчості М. Гоголь.
Так, з води серед ночі виходять русалки – і тут потрібна не вітряна ніч, а навпаки, спокійна, місячна, така, яка буває в “русалчин тиждень”, коли літо вступає у свої права, а земля і вода набувають найбільшої сили і все навкруги – гаї, луки, поля – буйно зеленіє.
За народною уявою, русалки – це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Утоплениці-русалки на віки вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер, у казкові палати, що чудом збудовані з прозорого кришталю.






Твір роздум душа болить за рідну україну.
Т. Шевченко. “причинна”, “лілея”