Романтизм творів Тараса Шевченка (балада “Причинна”)
Спостерігаю стрімкий красивий осінній захід сонця. Ще зелені дерева, але вже з пожовклим листям накриває велика тінь передвечірніх сутінків. Вона повільно насувається, мов поглинає у себе все, позбавляючи сонячного світла. Сонце останніми променями прощається з землею і ховається за обрієм.
“Реве та стогне Дніпр широкий” – відомий початок одного з найперших творів Тараса Шевченка. Сила і міць розбурханої природи – широкі впевнені мазки молодого талановитого художника. Грізний широкий Дніпро, що реве, мов поранений звір, гори-хвилі,
У “Причинній” я відкрила для себе зовсім іншого Шевченка. Любов’ю до України так само насичений кожен рядок, але виявляється патріотизм не у прямому розмірковуванні про її долю, не у твердості і непохитності, а у відтворенні дивовижної культури, вірувань, замилуванні природою, людьми. Перебуваючи у Петербурзі, молодий, тоді ше
РомантичнА, але трагічна історія закоханих не залишила байдужим і Т. Шевченка. Дівчина-сирота надзвичайної краси (навіть русалки довго не могли відвести погляду від неї), як потопаючий за соломинку, тримається за єдину рідну людину, єдиного коханого у її житті, вона чекала б на нього роками, а то й десятиліттями:
Якби-то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла.
Письменник милується на “біле личко, карі очі” дівчини і ніби з глибини душі виривається крик співчуття:
Така її доля… О боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду?
Коли зникла остання надія, і навіть ворожка не змогла допомогти і лише притупила тугу, перетворивши дівчину на примарну білу тінь, закохана віддала своє тіло землі, а душа злетіла на небо. Можна вважати цей образ трагічним. Козак, який теж мав щирі почуття і так поспішав, помер разом із нею. їм не судилося побачитись на землі, але вони, кохаючи одне одного, зустрілись на небі. Лиш явір та калина – символи вірності, постійності і дівочої краси, – щебет соловейка на могилі та русалоньки, які уночі виходять з Дніпра грітись, нагадують про незвичайну історію. Життя триває. Дивно, але в мене цей твір викликав не смуток, навпаки, тільки надію, шо і в наш час може існувати таке кохання.
Тарас Шевченко впевнено ступив на літературну стежину, яка потім стане широким шляхом. І приніс із собою відчуття наитонших нюансів людських переживань і вміння їх майстерно відтворити. Глибоке знання народної творчості, традицій (що дачо тему і манеру викладу для балади: образи, постійні епітети, пестливі слова, народна символіка), вірувань, демонології (ворожіння, русалки, що здатні залоскотати). Письменник уміє бачити навколишній світ і передавати його красу у розмаїтті барв і звуків: “укрупнена”, як у всіх письмен-ників-романтиків, переважно нічна природа, створює емоційний фон. Усі ці особливості творчої манери дають нам право назвати баладу “Причинна” романтичним твором і зауважити, що її автор – справжній митець, художник слова.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)