Т. Шевченко. “гайдамаки”. Характеристика героїв твору

Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст поеми
Т. Шевченка “Гайдамаки”; охарактеризувати образи героїв твору; з’ясувати їх роль у зображенні героїчного минулого рідного краю; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння орієнтуватися в прочитаному і знаходити підтвердження своїм думкам у тексті, логічно мислити; формулювати світогляд учнів, стимулювати їх робити власні висновки; виховувати глибоку симпатію до незламних патріотів Батьківщини, почуття самопожертви в ім’я людей.
Тип уроку: комбінований.

/> Обладнання: портрет Т. Шевченка, аудіозапис уривків з твору “Гайдамаки” текст поеми, фотоілюстрації про І. Гонту, М. Залізняка, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Перебіг уроку
і. Організаційний момент
іі. перевірка домашнього завдання
Декламування напам’ять уривків з твору Т. Шевченка “Гайдамаки”. Визначення найкращих виконавців.
ііі. актуалізація опорних знань

1. Цитатний диктант “Пізнай героя поеми Т. Шевченка “Гайдамаки” Завдання: за наведеними рядками визначте, про кого йдеться.
– “…гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане,

коли полетить” (Ярема Галайда)
– “Що його немає? / Найти його та повісить / Петелька свиняча” (Лейба)
– “Мудра голова, сидить “собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся скрізь…” (А. Головатий)
– “На гвалт України / Орли налетіли: вони рознесуть / Ляхам, жидам кару…” (Гайдамаки)
– “Не витерпів святої кари, / Упав, сердега. Пропадай, / Душа, без сповіді святої!” (Титар)

– “А на ліжку… ох, аж душно!.. / Білі рученята / Розкидала, розкрилася… / Як квіточка в гаю, / Червоніє” (Дочка Лейби)
– “Я сирота з Вільшаної, / Батька ляхи замучили, / А мене… боюся” (Оксана)
– “Горілку, мед не чаркою – / Поставцем черпає, / А ворога, заплющившись, / Ката, не минає / …. / Орел сизокрилий” (М. Залізняк)
– “До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну – чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову.” (Волох, Кобзар)
– “Дрижить, ізігнувшись / Над каганцем: лічить гроші / Коло ліжка, клятий” (Лейба)
– “Сирота.., сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа” (Ярема Галайда)
– “Ідіть, сини, погуляйте, / Пошукайте долі / Сини мої невеликі, / Нерозумні діти…” (Гайдамаки)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Міні-бесіда за питаннями
– Яка історична подія зображена в поемі Т. Шевченка “Гайдамаки”?
– Хто такі гайдамаки? (Повстанці, основна маса яких складалася із селян)
– Чому, на ваш погляд, свій твір поет присвятив В. Григоровичу?
– Чим пояснити те, що головним героєм поеми є народ, а не окремі історичні постаті?
– Яке призначення для сприйняття ідейного змісту твору приділяється образу Волоха?
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Людину можна знищити,
але її не можливо перемогти.
Е. Хемінгуей
Було колись – в Україні Ревіли гармати Було колись – запорожці Вміли панувати.
Т. Шевченко.

1. Вступне слово вчителя
Т. Шевченко усвідомлює, що людина підкоряється об’єктивним законам, які існують незалежно від її волі, усвідомлює силу зовнішніх обставин. Це усвідомлення не могло не виявитись у системі художніх образів поеми. Він розуміє, що хід подій залежить не від волі окремих осіб, а від взаємодії різних, що стикаються між собою, суспільних сил. Цим пояснюється те, що поведінка персонажів поеми “Гайдамаки” зумовлюється суспільно-історичними обставинами.
2. Характеристика героїв твору
2.1. Ярема Галайда.
2.1.1. Орієнтовний план опрацювання образу.
– Ярема – челядник у шинкаря Лейби.
– Побачення Яреми з Оксаною.
– Рішення йти у гайдамаки.
– Участь у боях у Черкасах.
– Звістка, що титаря вбито, а Оксану викрадено.
– Люта помста шляхті за власне горе і за знущання з людей.
– Дізнання про знаходження Оксани.
– Порятунок коханої, її перебування в монастирі.
– Одруження Яреми та Оксани.
– Знову в битвах.
– “А в нашого Галайди хата на помості…”
– Типовість образу Яреми як представника повсталого народу.
2.1.2. Опрацювання образу героя.
– Яким є образ Яреми Галайди – реальним чи вигаданим? (Ярема – майже повністю художній домисел Т. Шевченка. У “Передмові” письменник зазначив, що “Галайда наполовину видуманий”. Отже, в цього персонажа був прототип. Ним міг бути Семен Неживий родом із села Мельниківки, який наймитував у гончара. У дитинстві Тарас Григорович міг чути про Неживого, бо цей народний герой піднімав людей на повстання в Кирилівці та навколишніх селах. Народні перекази про нього допомогли поетові створити правдивий образ рядового учасника Коліївщини. Автор не ідеалізує свого героя, але зображує його з щирою симпатією, сердечним теплом, що надало цьому образу ясного ліризму.)
– Ярема – попихач у шинкаря. (Закомплексований, принижений, з дитинства затурканий і зацькований наймит справді волею злої долі приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю

Села, не вважалася парою “безрідному байстрюкові, сироті убогому”, “багатому на лати та на дрібні сльози”.) Що змушує героя по-іншому подивитися на власне жалюгідне становище? (Не знав сіромаха, що виросли крила…) (Проте висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Т. Шевченко подає образ героя в розвитку. Цілком зрозуміло, що першим кроком до мети стає ймовірність збагачення на воєнних трофеях (Завтра вночі у Чигирині / Свячений достану. / Дасть він мені срібло-золото, / Дасть він мені славу). Тільки згодом Галайда усвідомлює, що є вища мета і більше щастя, ніж матеріальний достаток. У характеротворенні Яреми Галайди велику роль відіграє художня деталь. Так, уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, “як паву”, “як гетьманшу”, проглядається наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя добряче пом’яло й покрутило хлопця, він ще надто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи, відчувати кривди упослідженої окупантами нації.)
Чи можна вважати Ярему месником? (Тільки власне горе і образа роблять героя месником. Він – це сильний характер. Мине зовсім небагато часу і від його вродженого, притаманного всім українцям сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілого серця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!”), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини – жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях… Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.)
Чи має герой любляче, ніжне серце? (З теплотою змалював Т. Шевченко Ярему, якому властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною і відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана – полонена, сидить в льоху

В панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: “А в нашого Галайди хата на помості…”)
– Які риси характеру притаманні Яремі? (Робота у малих гру
пах) (Працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність,
щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертву
вати власним життям заради іншого, авторитет серед по
встанців…)

Висновок. Виділяючи Ярему Галайду серед інших персонажів, поет цим самим підкреслює, що саме такі люди були найтипові-шими постатями гайдамацького руху.

2.1.3. Цитатна характеристика героя.
2.1.3.1. Непосильна робота у Лейби.
– Піди кобилу приведи, / Подай патинки господині / Та принеси мені води, / Вимети хату, внеси дрова, / Посип індикам, гусям дай, / Піди до льоху, до корови / Та швидше, хаме!.. Постривай! / Упоравшись, біжи в Вільшану: / Їмості треба. Не барись.
– Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався…
2.1.3.2. Мрії про вільне щасливе життя.
– Тяжко жить на світі, а хочеться жить: / Хочеться дивитись, як сонечко сяє, / Хочеться послухать, як море заграє, / Як пташка щебече, байрак гомонить / Або чорнобрива в гаю заспіває…
– Сирота Ярема, сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа.
2.1.3.3. Сирота Ярема – сирота багатий.
– Багатий на лати / Та на дрібні сльози – бодай не втирать! / Доле моя! Доля де тебе шукать?






Аналіз засвіт встали козаченьки.
Т. Шевченко. “гайдамаки”. Характеристика героїв твору