Тарас Шевченко. “До Основ’яненка”, “Катерина”, “Гайдамаки”

Т. Г. Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XІX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до ньо-го ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено.

Геній Великого Кобзаря надзвичайно

широкий і багатогранний. Поет, драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, географ, фольклорист і художник.
Тарас Шевченко відомий у всьому світі як Великий Кобзар, співець життя народно-го. Він є основоположником критичного реалізму в українській літературі. Він підняв дух кріпосної України, не зупинився перед зухвалою політикою національного гноб-лення. Був членом Кирило-Мефодіївського товариства.
Творча спадщина Великого Кобзаря
Збірка поезій “Кобзар”; 9 повістей (із 20-ти задуманих); п’єса “Назар Стодоля”; кілька уривків інших драматичних творів; щоденник; листи.
Поетична збірка
“Кобзар” названа в народі Книгою Правди; це “епоха в історії ду-ховного розвитку цілого народу українського”, бо вона “відразу відкрила немов новий світ поезії” (І. Франко).
Перше видання “Кобзаря”, що вміщувало 8 творів (відкривалося віршем “Думи мої, думи мої…”), припадає на 1840 р.
Етапи творчості Тараса Шевченка: –
І
-ранній (1838 – 1843 pp.);
ІІ
– 1843- 1847 pp.;
ІІІ
-невольнича поезія (1847 – 1857 pp.);
– 1847 – 1850 pp. (Оренбург, Кос-Арал);
– 1850 – 1857pp. (Новопетровська фортеця);
ІV

– творчість після заслання (1857 – 1861 pp.).
І. Рання творчість
Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно.
Характерні риси:
– інтерес до незвичайного, яскравого, таємничого, фантастичного;
– піднесений стиль мовлення;
– розчуленість (сентиментальність);
– захоплення історичним минулим.
Основні мотиви ранньої творчості:
– сирітство і соціальна нерівність (“Тяжко-важко в світі жити”);
– трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів (“Катерина”, “Мар’яна-чер-ниця”);
– героїчне минуле України (“Іван Підкова”, “До Основ’яненка”, “Тарасова ніч”, “Гайдамаки”, “Гамалія”);
– тема ролі поета в суспільному житті (“Думи мої, думи мої…”);

“До Основ’яненка”(1839)

Один із ранніх творів Т. Шевченка, у якому розкривається тема героїчного мину-лого України.
“Те диво, що. було, минуло” – так поет характеризує українську старовину.
У цоезії виявляється сум з приводу знищення козацтва. Мають місце персоніфіковані запитання: “де преславні козаки?” (очерети запитують у Дніпра, могили – у вітру, тирса – у степу, чайки – у синього моря).
Поезія пройнята духом запорозької минувшини, але спроектована на сучасність: автор промовляє до національної свідомості сучасних йому українців. Нація, яка має такі пісенні скарби, не може загинути:
Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!

“Катерина” (1838)

Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя.
Тема: розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлу-ататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства.
Сюжет і композиція

Ліричний вступ
Поема розпочинається зверненням-застереженням до дівчат не кохати москалів-па-ничів, бо їхня “любов” зрадлива, легковажна, а покинуті “москалями” дівчата часто гинуть морально або накладають на себе руки.
Сюжетна основа твору – розповідь про нещасливе кохання сільської дівчини Кат-рі, яка на свою біду полюбила пана-офіцера.
Зав’язка сюжету
Знайомство Катерини з офіцером Іваном, його від’їзд і народження у Катрі поза-шлюбного сина, що викликало осуд усього села.
Перший розділ закінчується повідомленням про те, що “вернулись москалики”, але “іншими шляхами” (не до Катерини, яка все чекає на батька дитини). Батьки, при-слухаючись до суспільної думки, не можуть чекати.
Другий розділ починається драматичною сценою. У глибокій зажурі сидять за сто-лом батьки Катерини. Мати докоряє дочці тим, що вона, не пошанувавши ні своєї, ні батьківської честі, народила позашлюбне дитя, що є великою ганьбою. Батькам кра-ще не мати на старості підтримки від дочки, аніж на кожному кроці чути глузування з боку односельців. Тому мати проганяє Катерину, наказавши не зізнаватися нікому, що в неї є мати:

Проклятий час-годинонька,
Що ти народилась!
Якби знала, до схід сонця
Була б утопила…

Катерина падає на коліна, просячи пробачення. Але батьки непохитні у своєму рі-шенні. “Молись Богу та йди собі – мені легше буде”, – звучать слова батька.
Третій розділ розпочинається спокійним пейзажем, що підкреслює контрастність між природою і суспільним життям. Катерина з дитиною блукає “чи в лісі”, “чи на полі”, “чи в діброві з-під колоди вовка виглядає”, прямуючи на схід. Зустрічає чумаків, розповідає про свою нещасливу долю.
Настала зима, а Катерина майже боса йде в Московщину. Покритка зустрічає ” москаликів “, та на ввічливе запитання про Івана почула від них у відповідь грубий, образливий жарт.
Четвертий розділ
Кульмінація – зустріч Катерини з Іваном.. Сподіваючись на обіцяні почуття, дівчина звертається до офіцера ніжними словами, але той робить вигляд, що не знає її, дає грубий наказ прибрати її з дороги.
Розв’язка –
У розпачі Катерина залишає дитину серед шляху, а сама топиться у ставку.
П’ятий розділ (виконує роль епілогу): син Катерини (уже підліток) – поводир у сліпого кобзаря. Хвилюючою є його зустріч “з батьком, тепер великим паном, що відцурався своєї дитини.

“Гайдамаки”
(1839 – 1841)
Це найбільша за обсягом поема Т. Шевченка.
Назва твору: гайдамаками називали учасників Коліївщини – народного антишляхетського повстання 1768 року на Правобережній Україні, що було вершиною національно-визвольної боротьби українського народу.
Жанр: ліро-епічна поема героїчного характеру.
Тема: показ лицарської звитяги українців під час національно-визвольного руху проти свавілля шляхти й корчмарів, зображення сили й працьовитості українського народу, його волелюбності і моральної краси.
Ідея: звеличення національно-визвольного руху України та лицарів Коліївщини, осуд шляхетського свавілля.
Композиція: два вступи, одинадцять розділів, епілог, післямова (хоч і називається вона “Передмова”), гумористичне послання до передплатників.
Особливість композиції – наявність значної кількості вставних пісень і ліричних відступів, у яких поет виступає ніби співучасником подій.
Сюжет
Дві сюжетні лінії:
– розгортання селянського повстання,
– особисте життя Яреми Галайди та пов’язаних з ним персонажів.
Лінії переплітаються, бо Ярема – учасник Коліївщини.
Образи
Основні: Ярема Гал айда – не історична постать, але, за народними переказами і піснями, існував насправді; “сирота багатий”.
Оксана – кохана дівчина Яреми.
Максим Залізняк, Іван Гонта – історичні постаті, які очолили гайдамацький рух.
Другорядні образи: гайдамаки, конфедерати, титар (батька Оксани), Лейба (корчмар), кобзар Волох, ксьондз, підліток-гайдамак, Гонтині діти.
Стислий переказ твору “Гайдамаки”
Посвята
Поема розпочинається лірично-філософським відступом – посвятою.
Автор розмірковує над плином життя, над вічними змінами в природі і людському суспільстві: “Все йде, все минає – і краю немає…” Вічними є лише волелюбні прагнення народу. А виразниками цих прагнень стали гайдамаки. Поет знає, що його думки будуть вороже зустрінуті реакційними письменниками, які вважають:
Коли хочеш грошей, Та ще й слави, того дива, Співай про Матрьошу, Про Парашу, радость нашу, Султан, паркет, шпори, – От де слава!!!
У поета – інша слава, інші цінності. Він згадує про часи козацької волі, про славне минуле України. Кругом нього стали його ” діти ” – породжені поетичною уявою образи тво-ру – гайдамаки. Він радить їм летіти з чужини в Україну, не цуратися мови, якою мати пісень. співала, не цуратися своєї історії. Поет просить благословення для них у свого “щирого батька” (Василя Івановича Григоровича, якому присвячено поему).
Інтродукція
Це історичний вступ до поеми, в якому розповідається про політичний стан Польської держави, де зародився гайдамацький рух. Боротьба польських магнатів за владу врешті-решт призвела до втрати Польщею своєї державності. А конфедерати, які мали цю державність захищати, грабували Україну, знущалися з народу. їхні дії викликали обурення проти шляхти – гайдамаки готувалися до повстання, “ножі освятили”.
Галайда
Ярема Галайда – наймит, попихач шинкаря Лейби. Він сирота, але “сирота багатий”, бо в нього є кохана Оксана. Вночі, коли шинкар лічив гроші, а його дружина і донька спали, Ярема взяв торбу і пішов у Вільшану.
Конфедерати






Духовний світ сантьяго.
Тарас Шевченко. “До Основ’яненка”, “Катерина”, “Гайдамаки”