Соціально-філософський конфлікт – основа п’єси М. Горького “На дні”
1. Реалізм п’єси “На дні”. 2. Герої добутку. 3. Відношення автора до мешканців “дна”. П’єса М. Горького “На дні” – яскравий приклад реалістичного добутку Письменник уже відмовляється від романтичних тенденцій, які були властиві його творчості. Реалістичний початок залучає письменника, він багато уваги приділяє соціально-філософським конфліктам. Самого Горького можна назвати одним із самих талановитих письменників свого часу.
Він блискуче зображував людські характери, у нас немає ні найменшого приводу засумніватися
Не випадково побут і буття – слова одного кореня. Умови життя, у яких довелось жити людині, обов’язково впливають на його характер і світогляд. П’єса “На дні” дуже цікава насамперед своїми героями Це типові мешканці “дна”, як і сказано в самій назві.
Життя всіх мешканців нічліжки зложилася далеко не кращим образом. Нічого гарного, світлого,
Але є конфлікт соціально^-філософський. І розкривається він не в діях, а в розмовах. Саме розмов у п’єсі набагато більше, ніж дій Можна навіть сказати, що дій як таких практично немає.
Ми добре розуміємо філософію всіх мешканців “дна”. Вони не приховують своїх переконань. Обмеженість, убогість, незначність їхніх характерів очевидна Мешканці “дна” жорстокі по відношенню друг до друга.
Ні співчуття, ні поваги, ні навіть дружніх прихильностей ми в них не бачимо. Така фраза, як “дурка ти, Настька…” виглядає для них чимсь саме собою що розуміє й цілком нормальним Звичайний людський жаль чужо героям п’єси.
Умирає дружина Кліща, але ніхто не намагається сказати нещасної хоча б добре слово. Всі герої добутку жорстокі як до себе, так і до навколишнім. І нещасні в цій жорстокості. У кожного героя своя правда, або ж, навпаки, її відсутність. Кліщ говорить: “Яка – правда!
Де – правда? От – правда! Роботи немає… сили немає! От – правда!
Пристановища… пристановища немає! Издихать треба…
От вона, правда! Диявол! На… на що мені вона – правда? Дай зітхнути…
Зітхнути дай! Чим я винуватий?.. За що мені – правду? Жити – диявол – жити не можна… от вона правда!..
Говорите отут – правда! Ти, старий утішаєш усіх… Я тобі скажу… ненавиджу я всіх!
И цю правду… будь вона, окаянна, проклята! Зрозумів?
Зрозумій! Будь вона проклята!” Соціальні протиріччя породжують таке відношення до життя. У Кліща немає нічого – ні роботи, ні пристановища, ні майбутнього Йому не потрібна правда, він не бачить змісту у своєму житті. Носієм іншого філософського початку є Лука.
Він не намагається шукати правди, йому досить віри в Бога. Такий світогляд дає можливість старому миритися з тяготами життя. П’єсу “На дні” можна трактувати подвійно.
З одного боку, добуток можна трактувати як провісник революції. Саме таке сприйняття було традиційним зовсім недавно. На п’єсу дивилися крізь призму соціальних перетворень. Нещасні знедолені люди вважалися носіями революційних ідей Адже їхнє життя було дуже поганий, а революція могла принести щось гарне. Революція спричинила б за собою соціальні зміни, що благотворно позначилося б на мешканцях “дна”.
Тепер таке трактування добутку вже не здається однозначною. Адже Горький не використовує прямі заклики креволюции. Він лише показує нещасних знедолених людей. У них немає ні сил, ні бажання щось змінити в житті. Якщо ж спроби й уживають, як наприклад, в Актора, то вони однаково виявляються марними.
У мешканців “дна” немає ніяких моральних цінностях Вони замкнуті на собі, їх не цікавлять оточуючі люди. Вони знущально сміються друг над іншому, начебто не розуміють, що тим самим принижують самих себе. Суспільство відкинуло всіх мешканців “дна”, у них немає морального початку, що могло б стати опорою для подальшого відродження.
Ізгої суспільства не здатні відродитися, їхня доля – подальша деградація. Суперечки про життя, які ведуть герої п’єси умоглядні й абстрактні. Вони не знають теперішнього життя, тому що вона пройшла мимо їх.
Їм неведомо прекрасне, піднесене, чисте й, світле. Гіркий називає героїв п’єси “колишніми людьми”. І говорить, що добуток став підсумком його “майже двадцятилітніх спостережень за миром “колишніх людей”. В автора немає співчуття й симпатії до своїх героїв И в тих немає високих прагнень.
А будь-які спроби врятувати свій внутрішній мир у найкращому разі можуть бути відходом у мир мрій і ілюзій. Настя читає любовні романи, щоб не зауважувати вбогість реального життя. Відсутність високих прагнень оголює вбогість і деградацію босяків, мешканців дна. На їхньому прикладі Горький показує, що безідейність, безвільність ніколи не може принести позитивних результатів. Життя мешканців “дна” позбавлена змісту, і майбутнього в них немає.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)