“Кайдашева сім’я” – зразок реалістичної соціально-побутової повісті

І. “Кайдашева сім’я” – новий крок у розкритті теми селянства. (Тема селян­ства – одна з типових для української літератури. Проте 1. Нечуй-Левицький далекий від народницької ідеалізації селянства. Через побутові сцени він зма­льовує найгостріші соціальні проблеми селянства: майнове розшарування, розпад патріархальної сім’ї, криза релігійного світогляду, традиційного для виховання людини з народу, і заміна його дрібновласницькою психологією тощо.)

ІІ. Колоритні персонажі – засіб розкриття проблеми. (І. С. Нечуй-Левицький подає характери персонажів у розвитку, надаючи можливість читачеві дати оцінку самостійно.)

1. Родина – основа патріархального устрою. (Принаймні так завжди вважа­лося, на це сподівається старий Омелько Кайдаш, виховуючи синів. Проте ми бачимо, що ці основи вже порушені: Карпо не лише не слухає батька, а й піднімає на нього руку. Мотря, що увійшла до чужої сім’ї, не мовчить свекрусі й поводиться брутально навіть у присутності своїх дітей, подаючи їм поганий приклад.)

2. Образи героїв як засіб змалювання “ідіотизму селянського життя”. (На перший погляд, у Кайдашів є всі підстави сподіватися на добробут: Омель­ко прекрасний стельмах і добре заробляє, сини не ледачі, до роботи при – учені змалку. Проте Омелько полюбляє перехилити чарку, а Карпа, а потім і Лавріна захоплює звичайна жадібність. Усе це затьмарює добрі риси геро­їв: працелюбність і майстерність Омелька, поетичність і оптимізм Лавріна, здатність усіх героїв кохати вірно й любити сім’ю. Не стільки будні страш­ні Кайдашам, скільки прагнення власності. Саме це руйнує стосунки, спо­творює душі, калічить характери.)

3. “Берегині” домашнього вогнища.

А) Маруся Кайдашиха. (Вона була працелюбною і вправною, але поступо­во, коли “терлась коло панів”, куховарячи для них, навчилася манірності, улесливості, лінощів. Душа її у полоні дрібновласницької психології: Мо­трині батьки багаті, а тому варті поваги, а Мелашчині бідні, то можна й зневажати їх. Це на перший погляд. А як заглянути до хати, то можна пе­реконатися: вона...

не тільки не береже миру, а й руйнує його в сім’ї.)

Б) Мотря. (Карпо покохав Могрю не за повні скрині добра, а за характер, за зовнішність. Та “брикливість” Мотрі обертається у сімейних сварках его­їзмом, брутальністю, жадібністю, неповагою до всієї родини. Навіть дітей і чоловіка вона одягала у, короткі сорочки й штани, бо економила на них, хоч це було кумедно й образливо. Вона переймалася більше матеріальним достатком, ніж ладом у сім’ї.) в) Мелашка. (Мелашку. спочатку ввели в оману зовнішні ознаки добробуту велика хата, достаток. Та за цією картиною дуже швидко відкрилася дми неї страшна правда: там немає любові. Якийсь час трималася вона кохаи ням до Лавріна та його ласкою. Проте не витримала і вона. Коли її повер нули додому з Києва, вона більше не була тією радісною поетичною Ме лашкою, якій увесь світ усміхався. Вона свариться з Мотрею, вона втрати прекрасні душевні якості і теж грузне у проблемах власності.) 4. Громада села Семигори. (Звичайно громада диктує моральні застави, бо н ній живе народна мораль. Так було колись. Тепер кожен ділить загальну справу за принципом: хіба мені одному це треба. Так чинять з тим горбом біля Кайдашевої хати, об який усі ламали вози. Звичайно, сварки Кайла – шів усі засуджують, проте хіба й вони самі не такі? Легко говорити про чужі проблеми. А про свої що й казати. Про це свідчить історія бабів Палажки ІІ Параски. Побутове в їхньому світогляді давно вже переважає мораль. ТакиїІ наслідок соціальних зрушень і впливу власності на суспільство.) ІІІ. Суспільне спрямування у розв’язанні проблеми життя народу. (Факт суспільно-побутового життя народу підтверджують, що власність спотворюй характери й світогляд людей, але ще більше той соціальний устрій, при якому людина губиться і деморалізується у боротьбі за матеріальне.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...