«Ой, співанко-коломийко, як тебе не знати!»

Схожі твори:

1. “Ой, співанко-коломийко, як тебе не знати!’ за українськими коломийками Із сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині. У цих невеличких піснях не тільки оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу: Ой, підемо, панібрате, панів розбивати, Або будемо висіти, або панувати. У кінці XІX – на початку […]...
2. Енергія та життєрадісність народних коломийок Різнобарвність усної народної творчості. (Народна творчість, незважаючи на те, що вона існує тільки в усному побутуванні, налічує безліч жанрів. Є серед них і героїчний епос, і гонка лірика, і фантастичні балади. Усе народне житгя відображується у фольклорі.) Особливості жанру коломийок. 1. Структура. (Коломийка – специфічний жанр. Він складається з двох рядків, кожен із яких має […]...
3. До теми “Чарівний світ української коломийки” Розміщено від Tvіr в Суббота 29 мая Що таке коломийка, яка її структурна побудова? Коломийка – це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок які складається з чотирнадцяти складів, з паузою після восьмого складу. Можливо назва цього поняття пов’язана з назвою міста Коломия або назвою гуцульського танку “коломийка” (коло), де ця пісня є приспівкою до танцю. […]...
4. Обрядова пісня як показ життя давніх предків У давнину, ще в первісному суспільстві, наші предки намагалися пояснити різні явища навколишнього світу. Люди вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами, від яких залежить їх життя і добробут. Вони створювали різні пісні, котрі виконували підчас певних обрядів, свят. Найважливішими серед них були колядки, щедрівки, веснянки, обжинкові пісні. Під […]...
5. Відповіді до теми: “Чарівний світ української коломийки” 1. Що таке коломийка, яка її структурна побудова? Коломийка – це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складається з чотирнадцяти складів, із паузою після восьмого складу. Можливо, назва цього поняття пов’язана з назвою міста Коломия або назвою гуцульського ганку “коломийка” (коло), де ця пісня є приспівкою до танцю. 2. Які види коломийок існують у […]...
6. Unusual Notice Mr. Robinson had to travel somewhere on business, and as he was in a hurry, he decided to go by air. He liked sitting beside a window when he was flying, so when he got on to the plane, he looked for a window seat. He found that all of them had already been taken […]...
7. Уроки історії, які ми маємо знати (Твір-розповідь) Історія народу, його культура – ті компоненти без яких неможливе повноцінне існування людства, бо, як говорять, без минулого немає сьогодення, без сьогодення – немає майбутнього. Тож і хочу нагадати своїм ровесникам деякі сторінки історії України. Можна було б починати розповідь від монголо-татарської навали, яка не тільки знищила нашу державність, а й фізично вигубила народ, так […]...
8. Твір-роздум: Уроки історії, які ми маємо знати Як пишуть листи солдати, Тужливо стає мені. Кому ж мені написати, Якій догукнути рідні?.. А я напишу – Україні! О. Гончар Невпинно лине час… А ті листи, що колись писалися в окопах, і досі шука­ють своїх адресатів, щоб розповісти усю страшну і величну правду про подвиг народу у війні з фашизмом. Ті адресати – я […]...
9. Чи треба знати кілька мов? (твір-роздум) Той, хто не знає іноземної мови, не знає своєї власної. В. Гете Знання декількох мов, крім своєї рідної, вважаю за необхідне. І чим більше людина знає мов, тим більше в неї можливостей. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно це для роботи, інші подорожують за кордоном. Усі, хто знають багато іноземних мов, можуть розмовляти […]...
10. Уроки історії, які ми маємо знати Кажуть, якими б звивистими тернистими шляхами не йшла історія, але рано чи пізно завершує вона свій суд по правді, доходить до тієї істини, яка колись заплуталася в часі і просторі та й вала в оману цілі покоління. Минувшина нашого краю також непроста і неоднозначна. Україна то переживала часи свого розквіту, то піддавалася великій руїні, то […]...
11. Гарно того вчити, хто хоче все знати Щойно народжена дитина не знає геть нічого. Батьки навчають її розмовляти, задовольняти свої потреби, і дитина швидко вчиться, бо її мозок прагне знань, щоб жити. Пізніше малюк питає батьків про те, що йому цікаво: чому небо блакитне, чому поїхала машина, чому яблуко таке солодке. І вони відповідають на безліч таких запитань. Під час навчання в […]...
12. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся у життя… (за творчістю Стуса) Українська поезія тісно пов’язана з багатостраждальним життям нашого народу. Сьогодні повергаються імена тих, хто пройшов довгий час від забуття до безсмертя. Непересічний талант, трагічна доля, відчайдушна боротьба в тоталітарній державі «розвиненого соціалізму» за національну незалежність українського народу, відродження духовності. Це – Василь Стус. В атмосфері постійної тривоги жив він і формувався як поет. Мене вражає […]...
13. Що мав на увазі П. Куліш “Ні в кого з українців не було такої сім’ї, як у тебе” Довгий час селяни могли мати в хаті для читання лише церковні книги – Часослов, Псалтир та “Житія святих”. їх читали, поважали, але не зовсім розуміли. Чи не вперше поетичне українське слово завітало до селянської хати з виходом Шевченкового “Кобзаря”. Це була дійсно “Чарівна книжка”, де говорилося простою, зрозумілою мовою про речі, які хвилювали народ, відповідали […]...
14. «І все-таки до тебе думка лине» Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним […]...
15. «Народе мій, до тебе я ще верну» Василь Стус… Славне ім’я Поета, Громадянина, Людини. Не було йому місця тут, у цьому світі, бо не міг він притертися, звикнути до суспільства, його законів, його звичаїв, де люди думали одне, а говорили інше. Кидався незахищеними грудьми на амбразуру, готовий прийняти на себе вогонь. Без ніякого страхування, без найменшого тактичного маневру, без рятівних гальм житейської […]...
16. О рідне слово, хто без тебе я Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. Із поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета. Народився Дмитро Павличко, пригадує мати, “коли копати картоплю з батьком йшли вони”. Майбутньому поетові “тверда земля […]...
17. “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю…” (за поезією В. Симоненка) Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна лірика – особлива сторінка творчості митця. Вразливість його натури, щедрість і […]...
18. Народе мій, до тебе я ще верну (В. Стус) Українська поезія тісно пов’язана з історією нашого народу, визначалась життям народу, була вершиною його духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала у суперечність із неправдою, за що платила долями й життям кращих своїх синів. Василь Стус – це світлий образ громадянина, цілісність патріотизму якого вражає. За кожним помислом, за кожним образом – Україна. […]...
19. Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу […]...
20. «Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…» Шістдесяті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В.Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса… Вони по-новому, на противагу «поезії безплідній, як толоці», прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних змін, відродили віру в найсвятіші ідеали – добра, […]...
21. О рідне слово, хто без тебе я Дмитро Павличко Твір за творчістю Д. Павличка. Син простого хлібороба з Прикарпаття, Павличко приніс у велику літерату ру долю свого краю. Івано-Франківщина… У підгірському селі Стопчатові 28 ве ресня 1929 року народився Дмитро Васильович Павличко. “Стопчатів – мо колиска і гордість моя”, – скаже він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства, кераміки, килимарства: Косів, Коломия, Космач. […]...
22. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті повернуся до життя Коли світити і жити є злочин, яким займається най могутніша в тоталітарній державі каральна машина, що розстрілює сузір’я, то винних поетів шукати не доводиться. Але десь має бути якась добра рука, яка ласкаво стримає їх перед вибором дороги знищення. Не було сили, яка б стримала Василя Стуса. І він вийшов на свою Сенатську площу. Він […]...
23. “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої? Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет Д. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними спогадами, він був єдиною україномовною […]...
24. Народе мій, до тебе я ще верну… (Василь Стус) Його ховали в українську землю 19 листопада 1989 року. Десятки тисяч киян проводжали поета на Байкове, до останньої оселі громадянина-страдника. Того дня глибокий сум струменився з сердець людських, з сотень прапорів і корогів. А через кілька місяців спалахнув хрест на його свіжій могилі – і мертвий поет заважав комусь жити. Василь Семенович Стус вже в […]...
25. “Ой ты Русь, моя родина кроткая, Лишь к тебе я любовь берегу” Мелколесье. Степь и дали. Свет луны во все концы. Вот опять вдруг зарыдали Разливные бубенцы. Тот, кто видел хоть однажды Этот край и эту гладь, Тот почти березке каждой Ножку рад поцеловать. С. Єсенін Як навчитися розпізнавати істинну поезію від підробок, що підряджаються під неї? У поезії справжній завжди є якась несподіванка, поетичне відкриття, самобутнє, […]...
26. Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) Кожна людина, на мій погляд, яка любить свою Батьківщину, піклується про розвиток рідної мови. Це і не дивно, адже ми розуміємо, наскільки це важливо для нашого суспільства. Вірні патріоти мріють про подальший розвиток своєї країни, мріють побачити її наймогутнішою серед інших країн світу. А якщо країна не має власної мови, то гріш їй ціна. Це […]...
27. Я для тебе горів, український народе Це рядки з вірша “Скільки в тебе очей…”, уміщеного в збірці “Поезії” (1966), виданій у “Молоді” поряд з вибраним багатьох інших авторів, у тому числі й літературних ровесників В. Симоненка. Окрім усього кращого з попередніх збірок, сюди увійшли й окремі твори з архіву поета чи з публікацій у періодиці (розділ “Листи з дороги”). Знову ж […]...
28. “Народе мій! До тебе я ще верну” (за творами В. Стуса) Є люди, що не вміють жити легко, безтурботно, тому що мають чутливу натуру та совість. Будь-яке зло, будь-яка несправедливість руйнують їх спокій, заперечують благополучне існування. Усе це перетворюється у справжню життєву драму, якщо така людина – митець, а обставини її життя зовсім несприятливі для творчості. Життєве кредо Василя Стуса виключало компроміси з усім, що вважав […]...
29. Відтворення життя українського козацтва в суспільно-побутових піснях Історія України налічує багато сотень років. Були часи слави, були часи забуття. Та найгероїчніший період – це 250 років козацтва. Запорозька Січ – перша в історії Європи вільна держава, зв’язки між коз’аками грунтувалися на повній довірі, дружбі, братерстві і взаємодопомозі. Тому саме на той час припадає створення великої кількості суспільно-побутових пісень. Вони оспівували життя та […]...
30. Тебе обязан своим рождением наш прекрасный город Недаром его, носящего гордое имя Санкт-Петербург, часто дружески просто называют “городом на Неве”. Год 1700-й…. Первый год Северной войны, многолетней битвы русского народа за освобождение берегов Невы и прибалтийских земель от шведских захватчиков. Первое сражение принесло неудачу: бой под Нарвой закончился жестоким поражением армии Петра I. Поражение под Нарвой послужило уроком на будущее. И поражения […]...
31. Він тебе не вкусить ЗачЕпити рукою паВутину. Павутина – це творіння павука. На наших подвір”ях чи в садках найчастіше її плете павук-хрестовик. При його вигляді часто стає моторошно. Багато хто відверто боїться цих павуків. Але чи варто їх боятися? Звичайно ж ні. Хоч і виробляють ці павуки отруту, але вона небезпечна лише комахам, якими він живиться. А павутина служить […]...
32. Что, сынку, помогли тебе твои ляхи? (Тарас бульба) Слід зазначити, що у побуті, у родинному житті головний герой далеко не ідеальний: він може бути не просто грубим, а навіть брутальним, навіть жорстоким до власної сердобольної дружини, по суті відповідаючи фольклорним інтерпретаціям козацьких ватажків (“…мені з жінкою не возиться!”). Безперечно, як романтик, Гоголь гіперболізує свого героя і в діях, і у вчинках, підносячи постать […]...
33. Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть ІІІ варіант Культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало, в якому відображуються культура, інтелект, духовність людини. Щодня, зустрічаючись із знайомими, слід вітатися. Це не тільки вияв увічливості. У цих словах виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. Цим висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині “здрастуйте” – значить виявити свою […]...
34. Раскольніков, я тебе ненавиджу Головним героєм твору Федора Достоєвського “Злочин і кара” являється Родіон Раскольніков. Ставлення до цього персонажу не може бути однозначним. Молодий юнак зображений на зламі своєї долі. Бідний студент, якому не хватає грошей навіть на їжу, створює свою власну теорію сильної особистості. Я вважаю, що саме ця теорія і стала причиною занепаду юнака. З одного боку, […]...
35. З ювілеєм Тебе, Школо! З неймовірного хвилювання і пишного букету квітів, з нового портфеля і нових щирих друзів почалося моє шкільне життя. Усміхнені обличчя вчителів, відчуття, що я – маленька частинка одного великого цілого і хочу залишатися цією часточкою якомога довше. Школа – важливий етап життя кожної дорослої людини. Точніше сказати, саме в школі і починається оте справжнє суспільне […]...
36. Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть Людина живе у суспільстві, здійснює різноманітні вчинки, займається певною діяльністю. У своїх вчинках людина може бути благородною або нікчемною. Відповідно цьому надається оцінка його поведінці. Якщо людина невитримана, неуважна до інших, здатна образити гідність людини – така людина не може розраховувати на дружнє до себе ставлення. І навпаки, шляхетність, самовідданість, мужність, великодушність викликають почуття симпатії […]...
37. Як тебе ке любити, Києве мій Коли вперше приїздиш до Києва, тебе охоплює дивне почуття. Ніби все це Ти вже бачив, уже пив це солодке п’янке повітря, напоєне пахощами каштанових свічечок. Це почуття синовнє – чисте і радісне. А ще це радість упізнавання. Київ є колискою східного слов’янства. З цього міста беруть початок державність, православність, всесвітня сла­ва нашої культури. Бути в […]...
38. Як тебе не любити, Харкове мій Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місто – єдине, неповторне. Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю касою, подарувало друзів. Ти – його частинка, його надія. Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, […]...
39. Дорослий мир для тебе. Твір-міркування Я зараз перебуваю в тім віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже й не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як зложиться моє життя, але й у футбол і баскетбол я з дитячим задоволенням пограю, забуваючи, що ростом майже наздогнав батька. Іноді мені жахливо […]...
40. Твір-міркування: Дорослий світ для тебе Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно […]...