Образ Базарова у романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти”
Роман І. С. Тургенєва відбив боротьбу двох соціально-політичних таборів, що зложилися в Росії до 60 – м років XІX століття. Письменник передав у романі типовий конфлікт епохи й поставив ряд актуальних проблем, зокрема питання про характере й ролі “нової людини”, деятеля в період революційної ситуації в Європі 60-х років. Виразником ідей революційної демократии став Євгеній Базарів, герой, що протипоставлений у романі ліберальному дворянству Образ Базарова займає центральне місце в композиції роману. З 28 глав лише у двох не з’являється
Саме такий Базарів в изображении автора. Сюжет роману будується
У романі широко використовується прийом контрасту: Базарів протипоставлений Павлу Петровичу, аристократизм одного – демократизму іншого. Послідовність, переконанийность, воля й цілеспрямованість Базарова контрастують із роздвоєністю Аркадія, з його випадковими переконаннямі, м’якотілістю й відсутністю осознанной мети. Саме в зіткненні з різними персонажами, протипоставленими йому, розкриваються чудові черти Базарова: у суперечках з Павлом Петровичем – зрілість розуму, глибина суждений і непримиренна ненависть до режиму у взаєминах з Аркадієм – здатність залучати на свою сторону Молодь, бути вчителем, воспитателем, чесність і безкомпромісність у дружбі; у відношенні з Одинцовій – уміння глибоко й по-справжньому любити, цілісність натури, сила волі й чувство власного достоїнства.
Головне місце у романі займають сцени споровши. Герої Тургенєва розкривають своє миропогляд у прямих висловленнях, у зіткненнях зі своїми ідейними противниками. Базарів – натура независитравня, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, а подвергающая все здумці. Типовий для шестидесятників і інтерес Базарова до природного наукам, хоча ні кар’єру вченого, ні карьера лікаря не стали б його долею. Тургенєв проводить свого героя через ряд випробувань (а це взагалі типово для романів цього автора).
Він испитивает Базарова й дружбою, і любов’ю, і смертю. Тургенєв як би з боку спостерігає за тим, як поводиться його герій у цих ситуаціях. І якщо любов до Одинцової, жінці розумної, гордої, сильної, під стать самому Базарову, побеждает принципи нігілізму (адже Базарів називав любов “нісенітницею”, презирливо ставився до ідеальних, романтичних почуттів, визнавав любовь тільки фізіологічну: “Нравится тобі жінка, так візьми її! ” Сам же, закохавшись, раптом відчула романтика в самому собі), те в предсмертний сцені Базарів вірний своїм ідеалам до кінця, він не зломлений, гордо дивиться смерті в очі. Багато критиків уважають цю сцену найдужчої, живий і трогательной.
Тому що саме тут раскривается до кінця це “грішне, бунтующее серце”. Смерть Базарова по-своєму виправданана. Як у любові не можна було доводити Базарова до “тиші блаженства”, так і в його передбачуваній справі він повинен був залишитися на рівні ще не реалізованих, виношуваних і тому безмежних прагнень. Базарів повинен був розуміреть, щоб залишитися Базаровим. Скільки б не було критичних статей із приводу героя “Батьків і дітей”, як би не трактувався образ Базарова, проміньше всього сказав про своєму “самому любимом дітище” сам автор: “Я хотів сделать із нього особа трагічне…
Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, що наполовину виросла з почви, сильна, злісна, чесна – і все – таки приречена на погибель, тому що вона все-таки коштує ще напередодні майбутнього”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)