Нарис про українського географа Ковальова Павла Васильовича

Україна справді багата відомими на весь світ вченими, стосується це і географічної науки. Досягнення народжених в Україні географів стосуються не тільки досліджень територій рідних їм місць, а й далеких від цих місць територій. Одним з таких географів, які вивчали далекі території, а саме Південь тодішнього Радянського Союзу (Кавказ, Кабардіно-Балкарія), був Ковальов Павло Васильович.

Ковальов народився в місті Суми на початку 1912-го року. Здобувши середню освіту в технікумі рідного міста, він працював на хімічних заводах не тільки в Сумах,

але й в далеких Красноярську і Солікамську. Саме в Красноярську він зацікавився альпінізмом, оскільки там була можливість лазити по скельних останцям. Пропрацювавши там п’ять років, він повертається ближче до батьківщини – до Харкова, де вступає на геолого-географічний факультет місцевого університету. Там у нього також з’явилася можливість продовжувати займатися альпінізмом, очоливши місцеву секцію з цієї діяльності свого університету. Пізніше у нього з’явилася можливість поїхати на Кавказ і зайнятися там саме альпінізмом. Саме на Кавказі у майбутнього відомого вченого виникає цікавість до селевих
і геоморфологічних процесів у тамтешніх горах. У 1940-му році він став одним з перших, хто здійснив професійні географічні дослідження великого селевого потоку поруч з річкою Джаловчат.

Але навчальний процес і професійне зростання вченого були перервані Другою світовою війною, брати участь в якій і був покликаний Павло Ковальов. При цьому він став справжнім героєм. Він не лише брав участь в обороні Сталінграда та Харкова, а й очолював саперну групу, яка займалася розмінуванням канцелярії Адольфа Гітлера в Тіргартені. За участь у боях з німцями Ковальов був пізніше нагороджений медалями, а також орденами другого ступеня.

Після участі у війні наукова діяльність Ковальова тільки активізувалася. Він займався викладацькою діяльністю в Харківському університеті, а в 1950-му році захистив кандидатську дисертацію за темою “Геоморфологія долини річки Баксан”. Крім того, він займався керівництвом різних географічних міжнародних експедицій. У 1966-му році вченим була одержана і докторська вчена ступінь в Московському університеті, темою його роботи стала “Четверична історія обледеніння Кавказу”. Крім Кавказу, де Ковальов займався дослідженням переважно високогір’я, в сферу його інтересів входило також дослідження рівнин Східної Європи. Павло Ковальов помер у 1996-му році у віці 84 років.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Нарис про українського географа Ковальова Павла Васильовича