Героїчний епос народів: “Пісня про Роланда”

У французькій поемі історичні факти та події, переплівшись з поетичною вигадкою, отримали дещо іншу інтерпретацію та забарвлення. Поема починається оспівуванням перемоги Карла Великого в Іспанії. Сім років він воює з сарацинами, захопив усі іспанські міста, крім Сарагоси. Тут сарацинський цар Марсілій радиться зі своїми знатними васалами, як йому позбутися франків. Найстарший з них пропонує Марсілію брехливо поклястися Карлу у вічній дружбі та пообіцяти, якщо франки виведуть військо, самому прийняти християнство та охрестити всіх підданих.

Знатний

феодал Ганелон, вітчим Роланда, призначений виконати доручення Карла, зраджує його, укладаючи договір з Марсілієм. Він умовляє Карла повернутися на батьківщину, що той і зробив, повіривши йото облудним запевненням у небезпеці. За порадою того ж Ганелона Карл доручає Роланду прикривати французьке військо. В горах, у Ронсевальській ущелині, франки були розбиті, Роланд загинув, але його передсмертний заклик почув Карл, поспішивши на допомогу. Франки вщент розбивають ворогів і піддають хрещенню сто тисяч невірних. Поема закінчується стратою Ганелона.

У змісті поем відбилися важливі події життя середньовічної

Франції і Давньої Русі (відповідно VІІІ-XІ ст. і XІІ ст.). Французькі королі тривалий час вели боротьбу з арабомавританською експансією, яка загрожувала Європі. Ці війни сприяли формуванню патріотичної свідомості і разом з тим розцінювались як “благоугодна справа” – викорінення язичництва. До того ж наприкінці XІ ст. під впливом духовенства лицарство почало збиратися у хрестовий похід у Палестину. В такому патріотичному і релігійному настрої постає народногероїчний зміст “Пісні про Роланда”.

В поемі відбилися суперечності, типові для феодальних відносин X-XІ ст. Історично прогресивна тенденція до об’єднання і централізації влади наштовхувалася на феодальну анархію і сепаратизм. У цій історичній обстановці народний епос про Карла Великого набував нового суспільного значення, збагачувався новими, потрібними для ідеології того часу мотивами і деталями. Так, типовий військовий випадок (зіткнення з басками, до того ж – християнами) народна свідомість перетворила в епосі в картину кривавої битви французького війська з маврамизагарбниками та усім мусульманським світом. Пафос подвигу в ім’я національної незалежності батьківщини протиставлений феодальному егоїзму та зрадництву.

Ідея засудження феодального свавілля споріднює старофранцузьку “Пісню про Роланда” з пам’яткою давньоруської літератури кінця XІІ ст. “Словом о полку Ігоревім”, в якій також звучить пристрасний заклик до князів припинити чвари і об’єднатися для відсічі грізній навалі кочівників. Тема пронизана любов’ю до рідного краю та народу, вболіванням за їхнє майбутнє. Змальовуючи картину спустошення Руської землі, розбрат між князями, автор “Слова о полку Ігоревім” закликає забути про власні егоїстичні інтереси, понад усе опікуватись справою всенародною.

Роланд – відважний лицар, який понад усе дбає про інтереси свого короля і держави. Задля виконання патріотичного обов’язку до кінця він ладен віддати своє життя. Роланд високо цінує дружбу, його товариські стосунки з Олів’єром переростають у духовну єдність. Але мудра передбачливість Олів’єра не рятує хороброго і водночас безрозсудливого Роланда. Духом героїчної людяності сповнені сцени прощання Роланда з товаришами, його думи про мертвих і живих, короля і Францію, про долю своєї бойової зброї. Тут повністю розкривається мужність і духовна краса народного героя:

Мій добрий меч, о Дюрандале вірний, Коли я вмру, ти більше не потрібний! А скільки битв з тобою виграв я, А скільки царств завоював тобою Для імператора з сідою бородою! Ти не потрапив в руки боягузам, Тобою володів такий васал, Яких не зна вже Франція – краса!

У “Пісні про Роланда” чітко виражені авторські прихильні погляди на християнство. До Бога постійно звертається Карл, допомогу у нього шукають Роланд, його воїни. Франки в поемі виконують особливу, божественну місію. Численні небесні змагання, релігійні заклики, молитви надихають воїнів на боротьбу з “поганцями”. Постійно підкреслюється і небесна підтримка, яку Бог і святі надають франкам. Так, на прохання франків Бог продовжує день, щоб до заходу сонця Карл помстився за смерть Роланда та його загону. Перемігши ворогів, французький король силою охрестив невірних. Отже, перемога Франції ототожнюється з подвигом в ім’я християнської віри. Релігійна проблема – утвердження торжества християнства, його поширення як запорука могутності і слави держави – головна в поемі.






Якою має бути нормальна держава.
Героїчний епос народів: “Пісня про Роланда”