Мотиви лірики Франка
Іван Якович Франко… Неповторний геній українського народу. Один із тих, пам’ятник кому пропонував звести Олесь Бердник, коли мова заходила про Українську Духовну Республіку. Син України і її Каменяр.
Можна іще багато слів сказати про цю видатну людину, та всі вони будуть пусті і якісь несправжні, коли не зачіпати його творчість. Якби нам було дано порівнювати, то Франка можна було б порівняти з такими велетнями світової культури як Данте або Шекспір, Гете або Пушкін. Але ми не будемо порівнювати, бо «кожне порівняння кульгає», – як
Що знаємо ми про нього, про його життя, про його страждання і надії? Все – і нічого. Що можемо сказати ми, коли читаємо його неповторні твори: вірші і повісті, поеми і критичні статті? Знову все – і нічого. Можна розгорнути будь-яку його збірку і не відчути нічого, але той, хто так зробить – то черства людина, у її душі найтонші струни вже давно відмерли. Його титанічний труд не був належно поцінований сучасниками. Франка мучила трагічна самотність, неприйняття і нерозуміння загалом його подвижницьких зусиль, його світлих намірів і домагань:
Так. з низин
Нас вчили: Франко – незламний борець-революціонер. І справді:
Ми ломимо скалу, рівняєм правді пути, І щастя всіх прийде по наших аж кістках…
Ці рядки з «Каменярів» – найвеличнішого гімну людській упертості в кращому розумінні цього слова. Але радянський офіціоз зробив з нього ідола соціалістичної революції, і ми вже не сприймали подібну літературу. Але вдумаймось: це був чи перший заклик до відкритої боротьби, сам народ, здавалось, говорив устами поета, змучений і пригноблений народ. Це була принципово нова лірика, що відкривала нові творчі і політичні горизонти в українській літературі. Збірка «З вершин і низин» займає визначне місце у творчості поета. Та чи не найголовнішою його працею стала поема «Мойсей».
Це підсумок його глибинних роздумів над проблемою пророка і народу, тривожних переживань поета за долю народу, його громадсько-політичний поступ. Неперевершена і Франкова інтимна лірика. Деякі його вірші із збірки «Зів’яле листя» стали народними піснями («Ой ти дівчино, з горіха зерня»). Пісні у ній – «то голосні ридання», «підстрелені пташки», зойки враженого серця.
Нерозділене кохання залишило по собі «невтишиму тоску», засипавши снігом сподіване: «замерзли мрії в серці молодечі, ілюзії криниця пересохла». І знову трагічне непорозуміння.
Автора звинувачували в «трусості», «втечі з борні», декадентстві та песимізмі, навіть найближчі друзі назвали його «чоловіком слабої волі». А до читачів промовляв сорокарічний стомлений чоловік зі збитим в кров серцем, якого все ж не зломили життєві незгоди і болі. Значення творів Каменяра для української культури важко переоцінити. Він – один з титанів, наша слава і гордість.
Читання його творів збагачує думки і почуття, примушує до аналізу нашого власного життя, усіх тих процесів, що відбуваються сьогодні в Україні.