Основні мотиви лірики Івана Франка

«Кожна пісня моя – віку мого день», – писав про свою поезію Іван Франко. Велична і прекрасна п музика ось уже півтора століття лунає для людей.

Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п’яним, терпким і гірким присмаком зів’ялого листя тривожить душу, складними мелодіями роздумів про митця, поезію, прекрасне і вічне торкається розуму.

«З вершин і низин» – так називається поетична збірка, яка поставила його ім’я поруч з іменем великого Шевченка. Бо основні настрої

її – це гімн багатовіковій боротьбі українського народу за свою свободу; це уславлення «вічного революціонера», великого «каменяра» – самовідданих трударів на тяжкому, часто кривавому шляху до волі. Старий, несправедливий світ буде подолано. А світ цей уособлений в образі Беркута (вірш «Беркут»), кровожерливого гірського орла, що чекає нової жертви. Поет гнівно проголошує:

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!

За те, що в груді ти ховаєш серце люте,

За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих

З погордою глядиш, хоч сам живеш із них…

У своєму поступі до свободи поет створив широкі, монументальні образи

борців за волю. Вони знайшли своє подальше філософське і узагальнююче осмислення в поемі «Мойсей». Поема ця присвячена глибинним роздумам про долю народу, про роль у суспільстві пророка, про поезію, прекрасне.

І. Франка звинувачували в занепадницьких настроях, в тому, що в піснях його звучать біль, жаль і туга. Поет відстоює свою поезію, утверджуючи, що основними настроями його були й будуть «надія, воля, мужність, чуття».

Та серед цих сильних за своїм звучанням віршів є дивна перлина, що хвилює своєю красою і музикою. Це збірка «Зів’яле листя», лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання. Краса природи, народної пісні, людських почуттів… Це прекрасна сторінка творчості І. Я. Франка.






Роль інакомовлення в літературі 20 століття.
Основні мотиви лірики Івана Франка