“Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX століття
Кожен з нас ознайомлюється з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому й сприймаються вони по-різному. Адже осмислити всі складнощі людського життя вдається лише з часом. Утім, “Людська комедія” Бальзака належить до тих витворів людського генія, які стосуються насамперед вічних цінностей.
“Людська комедія” Оноре де Бальзака була й досі залишається чи не наймасштабнішим твором, у якому автор зобразив життя французького суспільства першої половини XIX століття у всіх його проявах. Ця справжня енциклопедія життя має чітко виражену
Назвавши твір “Людська комедія”, Бальзак заявив у такий спосіб про свій намір написати дещо справді грандіозне, те, що мало б таке саме значення, як і “Божественна комедія” Данте. При цьому колам Дантового пекла у Бальзака мали протистояти “кола” соціального життя. Свій твір Бальзак сприймав як своєрідний науково-художній матеріал, що мав допомогти
Аби створити ілюзію справжньої реальності зображуваного, автор вводить у романи реальних історичних осіб тієї епохи. Наполеон, Талейран, Людовік XVIII, різні маршали і міністри також виконують ролі в “Людській комедії”.
Не менш цікавим є й інший характерний для “Людської комедії” прийом – так звані перехідні персонажі, серед яких Ежен Растіньяк, Вотрен, Анастазі де Ресто, Дервіль, Дельфіна Нусінген, лікар Бьяншон і багато інших. У Бальзака розв’язка одного сюжету стає зав’язкою нового або пов’язана з попередніми романами, а наскрізні персонажі створюють ілюзію безперервності того, що відбувається.
За окремими проявами життя, починаючи від неоплаченого бідняком рахунку квартирній господині і закінчуючи історією лихваря, що збагатився нечесним шляхом, Бальзак намагається побачити цілу картину. Адже головний герой “Людської комедії” – суспільство, тому приватні долі цікаві Бальзаку не самі по собі, а як складові цієї структури.
Найбільш відомими творами циклу “Етюдів про мораль” є “Гобсек” і “Батько Горіо”. Адже в них вивчення суспільства письменник розпочинає з аналізу родинного життя. Узагалі, родина в “Людській комедії” відіграє неабияку роль, адже, як показує у своїх творах Бальзак, руйнування сім’ї свідчить про те, у якому стані перебуває тогочасне суспільство. Читачі бальзаківських творів стають свідками десятків різноманітних сімейних драм, що відображають різні варіанти все тієї ж трагічної боротьби за владу і золото.
Як бачимо, у “Людській комедії” Бальзака, крім людей, діє могутня сила, що підкорила собі і політику, і родину, і мораль, і мистецтво. І ця сила – гроші. Все може стати предметом грошових угод, все підпорядковане закону купівлі-продажу, адже гроші дають владу, вплив у суспільстві, можливість задовольняти честолюбні задуми. У “Людській комедії” автор виводить доволі просту формулу успішної людини: щоб досягти рівня “обраних”, треба повністю відмовитися від основних заповідей моралі. У такому суспільстві немає місця справжнім почуттям, все, що не пов’язане з розрахунком, зазвичай приречене на загибель. Утім, за такими законами, які давно вже стали нормою, живе все французьке суспільство XIX ст.
Герої Бальзака не жахливі злодії, а пересічні представники “вищого світу”, які, по суті, ні в чому не порушують усталених в їх середовищі законів етики. Так, у “Батькові Горіо” Бальзак описує доволі звичну ситуацію, коли дочки старого Горіо, які, отримали все, що міг їм віддати батько, не тільки залишили його помирати одного в жалюгідному пансіоні, але навіть не приїхали на похорон єдиної рідної людини. Анастазі та Дельфіна – типові представниці свого середовища. Власне, як і їхній батько Горіо, який все нажите поклав до ніг дочок, видавши одну заміж за графа, а другу – за банкіра. Розбещені, егоїстичні Анастазі та Дельфіна так і не навчилися бути вдячними. І лише перед смертю старому відкривається страшна істина: “За гроші можна купити все, навіть дочок… Якщо б я залишав у спадок скарби, дочки ходили б за мною, лікували б мене…”
Схожі думки висловлює і Гобсек, проникливий скнара-філософ, який вважає, що “головним рушієм, що визначає суспільне життя в цьому світі, є гроші, золото, оскільки “в золоті сконцентровані всі сили людства… що таке життя, якщо не машина, яку рухають гроші? Золото – ось духовна сутність усього суспільства”. Достатньо згадати, наприклад, як графиня де Ресто, втративши голову через коханця, готова розорити власних дітей, а потім навіть вчиняє погром у кабінеті щойно померлого чоловіка, аби знайти необхідні документи на спадок. Очевидно, щоб зробити висновок про всевладність золота і розробити власну життєву філософію, Гобсек спочатку доволі багато спостерігав за людьми і вивчав їхню психологію. Тож можна сказати, що він не примітивний лихвар, а доволі розумна людина, неспроможна, однак, протистояти владі золота, хоча й в інших її проявах.
Спостереження за людьми, що потрапили у безвихідь, стає для нього розвагою. Адже скрутне матеріальне становище означає втрату не просто грошей – цілого життя. І Гобсек цілком свідомо вступає в цю гру, аби, заволодівши статками чергового графа чи графині, зайвий раз переконатися, що жити заради чогось іншого, крім грошей, немає сенсу. “Чи є у цієї людини Бог?” – риторично запитує інший герой твору, Дервіль. Звісно, є: бог Гобсека – це гроші, яким і подаровано все його життя.
На мою думку, наскрізною ідеєю “Людської комедії” є утвердження думки про цінність моральності в суспільстві, яку автор увиразнює, користуючись методом “від протилежного”. Автор взагалі вважав за краще не ставити крапок у “Людській комедії”. Даючи масштабний опис становлення і збагачення французької буржуазії XIX ст., Бальзак по суті створив драматичну картину зіткнення пристрастей, що ведуть до зубожіння душ. Мабуть, тому цей твір існує поза часом, спонукаючи нас повертатися до нього протягом життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)