Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття

Приблизно від середини до останньої чверті XІX століття “погоду” у всесвітньому (в т. ч. українському) літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: “Принижені й зневажені” (1861); “Гравець” і “Злочин і кара” (обидва 1866); “Ідіот” (1868); “Біси” (1871); “Брати Карамазови”

(1879-1880) Ф. Достоєвського; “Війна і мир” (1863-1869), “Анна Кареніна” (1873-1877), “Воскресіння” (1889-1899) Л. Толстого. Творчість Достоєвського і Толстого стала вершиною не лише російського, а і всесвітнього реалізму. Вони збагатили всесвітню літературу (зокрема і насамперед жанр роману) вже самим поглядом на одвічні проблеми людства: визнання-невизнання окремою особистістю суспільних законів і норм, право “переступити” через ці закони та норми (“Злочин і кара”); баченням проблем війни і миру, війни й народу, “думки народної” (“Війна і мир”); проблеми сім’ї, “думки сімейної” (“Анна Карніна”)
тощо.

Глибокий психологізм їхніх творів до цього часу вражає літературознавців, так і пересічних читачів. Творчість цих письменників дійсно безсмертна, вона пережила і ще переживе багато літературних мод і навіть суспільних формацій, адже як за змістом, так і за формою творів вони досягли загальнолюдських, дійсно всесвітніх висот.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Роль інакомовлення в літературі хх століття.
Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття