Лі Бо

Лі Бо або Лі Бай (кит.: ??; піньїнь: Li Bo, Li Bai, * 701 – † 762) – китайський поет періоду династії Тан. Разом із Ду Фу вважається одним з найвидатніших поетів в історії китайської літератури. Від нащадків отримав прізвисько “безсмертний поет” (кит. ??) (варіанти перекладу – “поет-святий”, “геніальний поет”).

Лі Бо відомий своєю багатою уявою, епатажною манерою поведінки, а також, за поширеними переказами, своєю любов’ю до спиртного. Він багато часу проводив у подорожах, мав вільні погляди, ставився з презирством до добробуту

й високих посад, відмовився стати придворним письменником і, ставши відлюдником, проживав у горах. Був другом іншого великого поета цієї епохи – Ду Фу.

У своїй творчості використовував традиційні літературні форми ши та фу, які поєднував з багатою уявою та образною мовою. Його поезія вирізняється глибокою філософічністю, яскравими даоськими образами, розповідає про різні сторони життя народу, зображує його нескореність. В. М. Алексєєв в статті “Китайська література” підкреслив, що Лі Бо в “величезному й яскравому потоці поезії… висловив все нескінченне багатство народного духу”. Сила образів Лі Бо вражала

сучасників. “Опустить пензля й лякає вітри й зливи. А напише вірш і викличе сльози в злих і в добрих духів” – так оцінив творчість поета Ду Фу. Лі Бо мав великий вплив на розвиток китайської поезії та класичної літератури Східноазійського регіону, насамперед Кореї, Японії та В’єтнаму. “Безсмертний, скинутий з небес”, – сказав про нього старший його сучасник – поет Хе Чжічжан.






Розповідь про мій рідний край.
Лі Бо