Людяність у поезії Єсеніна

Вірші С. Єсеніна – Сповідь яскравою і бентежної душі, яка приваблює одухотвореністю і прагненням оспівати кращі людські почуття. У поезії С. Єсеніна переплітаються факти його біографії з історичними подіями, в напруженій особистісної інтонації вгадуються загальнолюдські риси. Головна тема лірики С. Єсеніна – любов до рідної країни. У віршах про Росію перш за все звучать особисті враження поета:

Хата селянська,
* Хомутне запах дьогтю,
* Божниця стара.
* Лампади лагідний світ.
* Як добре, що я зберіг ті
* Всі ощущенья колишніх

років.

У віршах С. Єсеніна відтворені найдрібніші деталі сільського побуту, добре знайомого поетові. Старий будинок, небеса, схожі на дешевенький ситець, небагата нива. Все це зігріте гарячою любов’ю поета. Саме тому його вірші зачіпають всі найчистіше, щире, дитяче та таємне, що є в кожному з нас. Слова “любов до батьківщини”, “рідна природа” настільки затерті, що вже майже не сприймаються, але коли читаєш С. Єсеніна, з

Них як би спадає лушпиння і заново відчуваєш біль і якусь сумну ніжність:

Край ти мій занедбаний.
* Край ти мій, пустир,
* Косовиця неношеними
* Ліс та монастир.

Одна

з основних тем С. Єсеніна – смуток по минулої юності. Ми знаємо, що поет жив пристрасно і напружено, спалював себе, як на вогнищі, тому ця тема виправдана всій біографією поета:

Не шкодую, не кличу, не плачу,
* Все пройде, як з білих яблунь дим.
* В’янення золотом охопленим,
* Я не буду більше молодим.

У цій суму немає песимізму, про неї можна сказати пушкінськими словами: “печаль моя світла”. Але якщо на початку вірша поет просто примиряється з тим, що час спливає, шкодує про “втраченої свіжості”, називає прикмети свого старіння, то фінал вірші несе в собі зовсім інше:

Всі ми, всі ми в цьому світі тлінні,
* Тихо ллється з кленів листя мідь…
* Будь же ти повік благословенне.
* Що прийшло працвест’ і померти.

У цих рядках – Пушкінське відчуття вічного плину життя, неминучості смерті незаперечного закону буття. Якщо на початку вірша поет говорив “я”, то тепер він говорить “ми” від імені всіх людей і про всіх людей. Ці рядки є точкою перетину особистого та загальнолюдського. Сила єсенінській поезії, яка пережила гоніння, десятиліття замовчування, – у граничної щирості, оголеності душі поета, в його безстрашність. Ці вірші написані кров’ю серця.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Людяність у поезії Єсеніна