Твір-опис на тему: “Безсмерний Кобзар”

Тарас Григорович Шевченко – Великий поет і художник. Його поезії відомі в усьому світі. Безсмертний “Заповіт”, перекладений на багато мов світу, користується шаленою популярністю не в одній країні, а сам Кобзар є геніальною постаттю в світовій літературі.

В центрі нашого містечка знаходиться пам’ятник пророкові українського народу. Цей монумент споруджено 9 березня 1994 року на честь 180 річниці від дня народження Великого поета. Скульптура виготовлена із залізобетонних плит завдяки меценату, який побажав залишитися невідомим.

Поет,

у важкій глибокій задумі, сидить на кам’яній брилі і в своїх струджених руках тримає книгу. Все життя Шевченко вважав книги своїми дітьми, можливо, тому й ставився до них так ніжно, трепетно й ласкаво. Як зблизька, так і здалля добре видно мужній, вдумливий, уважний погляд Кобзаря, що криється під його насупленими бровами. Його чоло розсічене зморшками, а очі пильно вдивляються в книгу – символ мудрості та освідченості людини. На Тарасових устах, немов застигли слова поезії, які він уже не промовить, які вже не виринуть з його уст, але навік залишаться в серці. Одягнений поет у довгу свиту, під якою видніється
вишиванка. На гранітному п’єдесталі викарбовані слова Т. Г. Шевченка. Він закликає боротися, бо ж нам Бог помагає. Вірить, що поборимо, бо за нас і правда, і воля, і свята віра.

В усі пори року біля пам’ятника завжди багато квітів, що свідчить про щиру повагу жителів міста до Кобзаря.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-опис на тему: “Безсмерний Кобзар”