«Колись почнеться доба волі» (за поетичною спадщиною Шевченка)
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки-України, у своїх творах нагадував людям про минулу славу України.
Доля Вітчизни дуже хвилювала українського поета: …Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять,
За твори, сповнені любові до батьківщини, поета було заарештовано і відправлено на заслання, але не можна було вбити любов поета до України. Дійсність викликала обурення
Пригнічений, поневолений, знесилений важкою працею та закріпачений духовно народ з останніх сил працював на панство, яке загнало народ у ярмо. І люди зрікалися своїх волелюбних прагнень, і день за днем несли хрест своєї долі. Жорстокість та несправедливість панували в Україні: Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини.
Шевченко розумів, що талановитий, прекрасний душею народ України не заслуговує на таке знущання, і всім серцем бажав кращої долі та справедливості для скривдженого люду. Геніальний поет відображав свої мрії у чудових віршах, які стали духовною скарбницею рідної землі. Незважаючи на становище, в якому в ті часи перебувала наша «вишнева» квітуча Україна, він щиро вірив, що прийде час, коли народ прокинеться від жахливого сну та в боротьбі переможе своїх гнобителів, тоді почнеться для звільненої України новий час, почнеться доба волі, і будуть «… у селах у веселих і люде веселі…».
У мріях про майбутнє України Шевченко уявляв собі її вільною від національного та соціального ярма, країною, де нема наймитів та панів, а люди працюють для власного доброботу, а не для збагачення можновладців. І тоді будуть мир та злагода, радість та щастя у кожній оселі, у кожній родині. Вільні люди вільної країни – ось мрія Шевченка. Звичайно, Кобзар уявляв собі не лише картини затишного побуту та злагоди.
Майбутня Україна уявлялася йому розвинутою державою, рівною серед інших держав, у якій живуть люди, які шанують свою мову, свою культуру та історію. Отже, Шевченко не лише словами, але й справами своїми стверджує, що він – справжній патріот та борець за щастя народу. Мабуть, такий майстер має право називатися народним співцем. У «Заповіті» Шевченка є такі рядки:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
І дійсно, ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)