Поклонник «Землі». Український твір-оповідання

Був тихий, теплий вечір. Ольга Кобилянська сиділа на Ганку, вдихаючи свіже повітря. Почувала себе стомленою і водночас щасливою.

Адже вийшла друком її повість «Земля». І скільки схвильованих відгуків отримала вже вона на свою працю! До будинку наближався якийсь чоловік. Підійшовши, він вручив жінці листа.

Перші рядочки її порадували. Незнайомець писав, яке величезне враження справила на нього повість. Далі він пропонував їй свою руку і серце, висловлюючи переконання, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, зуміє глибоко любити. Письменниця подивилася на зворотню адресу.

Лист був від багатого землевласника. її серце охопило глибоке обурення. Рвучко піднявшись, вона швидко зайшла в кімнату і одразу сіла писати відповідь.

Гнівно звучали її слова: «Авторка «Землі» навряд чи може любити тих, хто загарбав собі селянську землю!» Бо написане нею – то все вистраждане серцем, і його не можна проміняти ні на які земні блага.






Твір про місто запоріжжя.
Поклонник «Землі». Український твір-оповідання