Героїчне минуле українського народу у творчості Шевченка

Ще в ранньому дитинстві Тарас Шевченко захоплювався славним і героїчним минулим українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбовувалося в його пам’яті.

Минули роки. Коли поет навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, у нього виник задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», який розповів би про різні події української історії. Серед малюнків Шевченка бачимо сцени, що збуджували почуття національної гордості

(«Дари Богданові і українському народові»), викликали думки про найтяжчі жертви, що їх поніс український народ під час боротьби з ворогами («Кара смерті над Іваном Підковою», «Петро Полуботок у Петербурзі», «Семен Палій у Сибіру»), а також відображено кару за національну зраду («Сава Чалий»).

Але не тільки з допомогою пензля прагнув славетний Кобзар розповісти про минувшину. Ніхто з поетів не оспівав «козацьку славу» так натхненно, як Тарас Шевченко. Це ми бачимо в таких віршах і поемах, як «Тарасова ніч». «Хустина», «Холодний яр», «Ой, чого ти почорніло, зеленіє поле?». Запорозька вольниця, мужність приваблювали поета і саме

їх він оспівував у своїй поезії:

Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

(«Іван Підкова»)

Устами старого кобзаря розповідає Шевченко в поемі «Тарасова ніч» про боротьбу проти національного гніту. Відтворюючи події минулого, Шевченко називає гетьманів, які очолювали повстання народу і боролися за волю: Трясило, Наливайко, Павлюк. Українська минувшина протиставляється тяжкому сучасному становищу народу:

Було колись – панували,

Та більше не будемо!

Тієї слави козацької

Повік не забудемо!

Славно жило козацтво: вміло і «мед-горілку пити», і рідний край боронити, «і з турецької неволі братів визволяти». Такий героїчний похід козацтва на турецькі землі показав Тарас Шевченко в поемі «Гамалія». Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. Він завжди серед запорожців, завжди там, де найбільш потрібний. У Скутарі – передмісті Стамбула – він у самому пеклі бою. Під час повернення пливе останнім: «Позад завзятий Гамалія. Орел орлят мов стереже». Безмежна відвага, сміливість запорожців відображена Шевченком у яскравих і сильних образах:

Неначе птахи чорні в гаї,

Козацтво сміливо літає.

Ніхто на світі не втече!

Вогонь запеклих не пече.

Про те, що тема козацтва надихала великого Кобзаря на творчість, свідчить і поема «Іван Підкова». Підкова – історична особа, запорожець, який очолив боротьбу молдавського народу проти турецько-татарських полчищ. Саме в цьому творі Шевченко ідеалізує минуле, висловлює тугу за тим, що «було колись добре жити на тій Україні».

Воскрешаючи минуле, Кобзар ставить перед собою мету з допомогою слова і пензля надихнути народ на нову боротьбу за національне визволення. У нього викликає обурення байдужість і пасивність народу, який покірно несе тяжке ярмо:

А онуки! Їм байдуже –

Панам жито сіють.

Неодноразово Шевченко у своїх поезіях говорить про те, що вся українська земля вкрита могилами. Саме там, вважає поет, захована стара дідівська слава.

Ніколи в народі не вмре пам’ять про славні бої за волю:

Слава не поляже.

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі…






Гамлет тема ідея.
Героїчне минуле українського народу у творчості Шевченка