Драматичні пристрасті в новелі Проспера Меріме “Кармен”
Драматичні пристрасті в новелі Проспера Меріме “Кармен”
Проспер Меріме, відомий французький новеліст і драматург, майстер захоплюючих творів, які мають чималу романтичну забарвленість. Тут і “цілісні” характери, екзотика, і захоплюючий сюжет, і могутні пристрасті героїв. Ще один улюблений прийом Меріме, який теж нейтралізує романтичну піднесеність сюжету, – це введення оповідача. Він мандрує різними країнами світу з метою ознайомлення з культурними цінностями. Оповідач – це друге “я” самого Меріме. Об’єктивна,
Серед творів, написаних Меріме, “Кармен” є однією з вершин його новелістики. Новелу було написано 1845 року, та всесвітньої слави вона набула після 1874 року, коли Ж. Бізе поставив однойменну оперу.
Мандрівник-француз зустрічає колишнього солдата, а тепер розбійника Хосе Марію, який розповідає йому про свою пристрасть і ревнощі до циганки Кармен. Хосе – жертва кохання. Він сильна людина і об’єк-тивно бачить недоліки і вади своєї коханої. Він розуміє, що
Про історію кохання Кармен і Хосе ми дізнаємося зі слів оповідача, який майже холодно веде розповідь про пристрасті Хосе і Кармен.
В новелі знайшли відбиток майже всі ознаки майстерності Меріме-новеліста. На побіжний погляд історія трагічного кохання циганки Кармен і контрабандиста Хосе – пряме свідчення романтизму письменника. Від романтизму тут і вибір сильних природних людей – персонажів, що нехтують мораллю, і місцевий колорит (дія відбувається в екзотичній Іспанії), і незвичайні події (ревнощі, злочини, вбивство). Але і в цій новелі романтизм нейтралізується. Цього автор досягає за допомогою низки прийомів: показ зв’язку характерів Кармен і Хосе з оточенням, уведення до романтичних образів героїв непривабливих, майже натуралістичних деталей, психологічне тлумачення мотивів поведінки коханців. Піднесене звучання також знижує іронічний археолог-аматор, який подорожує Іспанією з метою перевірки власних висновків щодо справжнього місця битви під Мунде, що відбулася за часів Цезаря.
Твір розпочинається коментарем оповідача на історичну тему і завершується невеличким екскурсом в етнічну історію циган. Нейтральність початку й фіналу новели відтіняють пристрасну та напружену оповідь основних частин, змушують поставитись до них критичніше. Завдяки такому прийому Меріме в новелі “Кармен” зумів продемонст рувати неперевершену глибину психологічного аналізу і без мелодраматичних ефектів та штучного пафосу розповісти про одвічну людську драму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)