Зображення любовних взаємин в есе Дж. Джойса “Джаконо Джойс”

Разве можно понять что-нибудь в любви… Булат Окуджава. Джеймс Джойс був одним із засновників європейського модернізму. Його твори позначені сміливим експериментом з мовою та стилем, засобами зображення внутрішнього світу людини. Яскравим прикладом втілення модерністської поетики письменника стало його психологічне есе “Джаком” Джойс”. З чого починається кохання? З тремтячого погляду фіолетових зіниць, що жалить пекучою голкою? Зі стукоту високих підборів на лунких кам’яних сходах, який давго-довго відлунюється в серці? Чи з привітного опалевого рум’ян-ця, який запалюється на блідих щоках, доки ти промовляєш якісь метушливі слова про буденні речі? І що робити з темною хвилею відчуттів, яка огортає тебе знову і знову, і знову? А кохана дівчина набагато молодша за тебе, вона – твоя учениця, а в тебе до того ж є дружина. Ці невідворотні питання постають перед ліричним героєм есе Джеймса Джойса “Джакомо Джойс”, яке написано у вигляді низки фрагментів. Твір являє собою своєрідний художньо-щоденниковий літопис історії кохання, потік переживань, асоціацій, спогадів героя.

Хто вона, його кохана? Молода шляхетна особа, “виплекана добором родових шлюбів та визріла в теплиці замкнутості...

її раси”. Напівдоросла-напівдити-на: дівчина, яка ще не перетворилася на жінку, і жінка, котра ще не втратила дитячості. Вона асоціюється у свідомості закоханого то зі зворушливим лошам, яке йде слідом за матір’ю-кобилою “із незграбною граційністю”, з “випещеною в неволі птицею”, то з “чорнявим курчатком”, то з безсоромною одаліскою і за-ряною гадюкою. Реальною основою змісту твору була пережита письменником закоханість в Амалію Попер, приватним учителем котрої він був. Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу коханої. У своїй сукупності вони передають нервовий ритм кохання від його перших кроків до вичерпанос-ті почуттів.

Музикою в душі звучить любе ім’я. Нестерпний біль оселяється в серці при думці, що життя коханої в небезпеці. Щасливий сміх, щасливе щебетання пташеняти, яке врятувалося після бурі. Перетікання душі в душу, спустошення і знову сповнення іншою душею… Зоряне небо, пітьма Космосу. Куди відлетіло кохання? Пустка. Все має свій початок і свій кінець. Кохання приносить не тільки радість, а й муку. Та не може людина жити без кохання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...