ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ О. С. ГРИБОЄДОВА

Обдарованість цієї людини була воістину феноменальною. Його знання були величезні й багатобічні, він вивчив безліч мов, був гарним офіцером, здатним музикантом, що видається дипломатом із задатками великого політика. Але попри все те його мало хто пам’ятав би, якби не комедія “Горі від розуму”, що поставила Грибоєдова в один ряд з найбільшими російськими письменниками. У біографії Грибоєдова багато загадок і пробілів, особливо це стосується дитинства і юності. Вірогідно не відомий ні рік його народження (1794 або 1795; хоча точно відомий

день – 4 січня), ні рік надходження в університетський шляхетний пансіон. Не підтверджена документами широко розповсюджена версія, по якій Грибоєдов закінчив цілих три факультети Московського університету й лише через війну 1812 року не одержав докторського ступеня.

Точно відомо одне: в 1806 році він надійшов на словесний факультет, а в 1808 році закінчив його. Якщо Грибоєдов дійсно народився в 1795 році, як думають більшість біографів, йому було тоді 13 років.

Більше достовірні відомості про життя Грибоєдова, починаючи з 1812 року. При навалі Наполеона Олександр Сергійович записалася, як і дуже багато московських дворян, офіцером

в ополчення. Але брати участь у боях йому так і не довівся: полк стояв у тилу.

Після війни майбутній письменник служив у Білорусії. Молодість Грибоєдов провів бурхливо. Себе й своїх однополчан, братів Бегичевых, він називав “пасинками здорового розуму” – так неприборкані були їхньої витівки. Відомий випадок, коли Грибоєдов якось сів за орган під час служби в католицькому храмі. Спочатку він довго й натхненно грав духовну музику, а потім раптом перейшов на російську танечну.

Пустував і пустував Грибоєдов і в Петербурзі, куди переїхав в 1816 році (рік провів у відставці, а потім став чиновником Міністерства закордонних справ). Але до цього часу він уже почав всерйоз займатися літературою. З Білорусії Грибоєдов привіз комедію (переклад із французького) “Молодий чоловік і жінка”. У столиці її поставили не без успіху. Потім Грибоєдов брав участь як співавтор у написанні ще декількох п’єс. Сцена стала його теперішньою пристрастю. Він подружився з директором петербурзького театру, драматургом Шаховским і особливо близько з талановитим поетом і знавцем театру Павлом Катениным.

У співавторстві з Катениным Грибоєдов написав краще зі своїх ранніх добутків – комедію в прозі “Студент” (1817). При житті Грибоєдова вона не потрапила ні на сцену, ні до друку. Можливо, випади на адресу літературних супротивників (Жуковського, Батюшкова, Карамзина), вірші яких пародійовані в п’єсі, здалися цензурі непристойними.

Не менше авторської слави приваблювала й притягала Грибоєдова закулісне життя театру, неодмінною приналежністю якої були романи з акторками. Одна з таких історій закінчилася трагічно. Два приятелі Грибоєдова, гульвіси Шереметєв і Завадовский, суперничали через балерину Істоміної. Відомий у місті дуэлянт Олександр Якубович {майбутній декабрист) роздув сварку, а Грибоєдова обвинуватив у неблагородному поводженні. Шереметєв повинен був стрілятися із Завадовским, Якубович – із Грибоєдовим.

Обидві дуелі повинні були відбутися в один день. Але поки після першої дуелі надавали допомогу смертельно пораненому Шереметєву, час пішло. На інший день Якубовича як призвідника заарештували й заслали на Кавказ. Грибоєдова не покарали, але суспільна думка порахувала його винним у смерті Шереметєва. Начальство вирішило видалити з Петербурга чиновника, “замішаного в історію”.

Грибоєдову запропонували зайняти місце секретаря російської місії або в Сполучених Штатах Америки, або в Персії. Він вибрав друге, і це вирішило його долю.

По дорозі в Персію Грибоєдов майже на рік затримався в Тифлисе. Там відбулася відкладена дуель із Якубовичем. Грибоєдов був поранений у руку – для нього, як музиканта, це було досить відчутно.

У Персії Грибоєдов прослужив три роки, потім перейшов “чиновником по дипломатичній частині” у штат главноуправляющего Грузією генерала А. П. Ермолова. Служба в Тифлисе при цьому неабиякій людині багато йому дала. 1823-1824 роки Грибоєдов провів у відпустці – у Москві, у селі Бегичевых, у Петербурзі. Його новий твір – комедія “Горі від розуму” – зробило фурор. Задумано комедію була ще в Персії, почата в Тифлисе, а закінчена в селі в Бегичевых. Автор читав п’єсу в багатьох літературних салонах. Але не надрукувати, не поставити “Горі від розуму” йому не вдалося. Навряд чи комедію не пропускали через політичну гостроту: сумнівних щодо цього місць в “Горі від розуму” не так багато; їх неважко було б зняти або зм’якшити. Але п’єса мала присмак скандалу: багато москвичів у її персонажах дізнавалися себе (як правило, помилково). Те^-те-скандал^-те й бажала запобігти цензура. Влади заборонили навіть спектакль, що студенти театральної школи хотіли представити у вузькому колі.

В альманасі “Російська Талія на 1825 рік” надрукували лише другу половину першого акту й весь третій. Повний текст поширювався в тисячах рукописних копій. У січні 1826 року, після повстання декабристів, Грибоєдова заарештували по підозрі в причетності до змови. Через якийсь час він був не тільки звільнений, але й одержав черговий чин, а також посібник у розмірі річної платні.

Серйозних доказів проти нього дійсно не було, та й зараз немає документальних підтверджень тому, що письменник якось брав участь у діяльності таємних суспільств.

Навпаки, йому приписують зневажливу характеристику змови: “Сто прапорщиків хочуть перевернути Росію!”. Але, можливо, своїм виправданням Грибоєдов зобов’язаний заступництву родича – генерала І. Ф. Паскевича, улюбленця Миколи І.

В 1828 році Грибоєдов одержав призначення повноважним посланником у Персію. По дорозі, у Тифлисе, він жагуче закохався в князівну Ніну Чавчавадзе – дочка свого старого приятеля, грузинського поета Олександра Чавчавадзе, і обвінчався з нею.

Подружнє щастя було безмірно, але незабаром обірвалося. Через місяць після весілля молодий чоловік і жінка виїхали в Персію. Ніна зупинилася в прикордонному Тавризе, а Грибоєдов рушив далі – у столицю Персії Тегеран.

Усього місяць через там розігралася трагедія. 30 січня 1829 року посольство було зруйновано, і всі, хто в ньому перебували, перебиті. Урятувався тільки одна людина.

Поховали Грибоєдова в його улюбленому Тифлисе, у монастирі святого Давида на горі Мтацминда. На могилі вдова поставила йому пам’ятник з написом: “Розум і справи твої безсмертні в пам’яті росіянці, але для чого пережила тебе любов моя?”.

Життя О. С. Грибоєдова цікава й повчальна. З його біографії ми довідаємося, якими були і як поводилися представники передового утвореного дворянства.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір кому дозволена мета дозволені й засоби.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ О. С. ГРИБОЄДОВА