Творчість Грибоєдова і розвиток російської комедії

Російська комедія 1815-1820 р. розвивалася головним чином у трьох напрямках. Одним з них була стара традиційна классицистическая комедія, що ставила своєю метою виправлення вдач шляхом зображення покараного пороку й торжествуючої чесноти. Представниками цього жанру були А. А. Шаховской і М. Н. Загоскин. В ідейному відношенні їхнього добутку відрізнялися політичним консерватизмом. У літературній боротьбі Шаховской і Загоскин виступали проти школи Карамзина – Жуковського. В 1815 р. з’явилася комедія, що викликала запеклу полеміку, Шаховского

“Липецкие води”, у якій в образі поета Фиалкина осміювалися Жуковський і його поезія

Інший плин у російської комедії було представлено жанром салонно-світської комедії, побудованої на любовній інтризі. Найбільш видним його представником був драматург Н. І. Хмельницький. Значну роль у ній грала французька комедійна традиція

И, нарешті, третій напрямок представляла реалістичним, вірна російським вдачам, сатирико-побутова комедія Крилова. Саме їй належало майбутнє

Рання драматургія Грибоєдова була зв’язана головним чином із другим напрямком. Написані ним в 1814-1817 р. п’єси “Молодий чоловік і жінка”

і “Удавана невірність” (у співдружності з А. А. Жандром) – типовий зразок традиційної світської комедії

“Удавана невірність” (вільний переклад одноактної комедії французького драматурга XVІІІ в. Барта) розповідає про те, як дві сестри вирішили провчити своїх коханих: одного за холодність, іншого за ревнощі. Вони пишуть любовні листи третьому героєві – світському фатові, що любить хвастатися своїми перемогами. Обоє кохані довідаються про ці листи й обурюються. Але надалі істина відновлюється, і обидві пари сполучаються щасливим шлюбом. Хоча герої носять російські імена, тут не було й натяку на реальну російську дійсність. Умовність і традиційність – характерні риси цієї п’єси

Любовна інтрига – головний зміст обох комедій, примітних лише своєю стрункою композицією, легким і витонченим складом, гнучкістю й гармонійністю вірша

У комедії “Своя сім’я, або Замужня наречена” (1817), написаної А. Шаховским, Грибоєдову належить уривок, у якому помітні реалістичні елементи, побутовий колорит, пов’язані із зображенням у п’єсі провінційного дворянського життя

В 1817 р. Грибоєдов разом з Катениним написав комедію “Студент”, у якій уже відчувається майбутній реаліст-сатирик. Тут зображені чванливе панське середовище й егоїстичні вдачі (образ Звездова). Щодо цього “Студент” уже примикає до третього напрямку в драматургії: сатирико-побутовим комедіям І. А. Крилова. У п’єсі є ряд випадів проти літературних супротивників авторів. Звертаючись до поміщиці Звездовой, герой комедії, недалекий студент Беневольский, говорить у стилі карам-зинской лірики: “…я сам маю серце; закони вас засуджують, але який закон святіше любові?” Віршем самого Бен^-вольського “Дружись, про друг, із мрією” Грибоєдов і Катенин пародіювали сентиментально-романтичні образи й стиль ранньої поезії Жуковського. При житті драматургів п’єса не було поставлено на сцені

Всі ці ранні драматургічні досвіди, як, втім, і загальний рівні тодішнього комедійного репертуару, мало задовольняли Грибоєдова. Повідомляючи Катенину в жовтні 1817 р. про те, що Шаховской написав новий утвір – “Пустодоми”, Олександр Сергійович осміює традиційне рішення комедійного конфлікту, умовність і порожнечу змісту цієї п’єси: “Розв’язка пре-аккуратная,- пише він,- граф жениться на князівні, князь із князівною їдуть у село, дядько й тітка висловлюють моральну мету всього що происшли. Махаю й Ваньку устижают, вони хочуть – соромляться, хочуть – ні, Цаплин у поліції, Инквартус і багато хто інші в дурнях, у числі їх будуть і глядачі, я думаю…”1. Звертався Грибоєдов і до жанру водевілю, що входили тоді в моду, що Грибоєдов відзначить у монолозі Репетилова в “Горі від розуму”. Наприкінці 1823 р. Грибоєдов разом з В’яземським написав водевіль “Хто брат, хто сестра, або Обман за обманами”. Поставлений в 1824 р. на сцені водевіль великого успіху не мав, але в “Горі від розуму” є й водевільні мотиви й ситуації

Критично ставлячись до тодішнього репертуару, Грибоєдов розділяв погляди літературних кіл, пов’язаних з декабристами, які прагнули до створення високої, цивільно^-викривач^-ний і в той же час національно-самобутньої комедії, що бичує кріпосницьке суспільство. Не випадково один зі членів літературного суспільства “Зелена лампа” А. Улибишев у своїй політичній утопії “Сон” (1819), різко виступаючи проти подражательности іноземній літературі, малює таку картину близького майбутнього росіянці літератури, зокрема комедії. “Великі події, розбивши наші окови, піднесли нас на перше місце серед народів Європи й пожвавили також майже згаслу іскру нашого народного генія. Стали розкривати плодоносну й майже не торкнуту жилу нашої древньої народної словесності, і незабаром з її спалахнув поетичний вогонь, що і тепер з таким блиском горить у наших епопеях і трагедіях. Вдачі, приймаючи риси усе більше й більше характерні, що відрізняють вільні народи, породили в нас гарну комедію, комедію самобутню. Наша печатка не займається більше повторенням і збільшенням марної кількості цих перекладів французьких п’єс, що застаріли навіть у того народу, для якого вони були складені. Отже, тільки віддаляючись від іноземців, за прикладом письменників всіх країн, що створили в себе національну літературу, ми змогли порівняти з ними…” “

Розділяючи прагнення декабристски настроєних письменників до створення самобутньо-національної російської комедії, Грибоєдов свої перші наслідувальні досвіди зневажливо називав “комедийками”. Він мріяв про створення добутку оригінального, піднесеного по змісту, повного істини життя. Таким добутком і стала комедія “Горі від розуму”.






Твір опис пам'ятки києво печерської лаври.
Творчість Грибоєдова і розвиток російської комедії